24.05.21 ГР 2 А СС АНАТОМІЯ ЛЕКЦІЯ: «ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ»

 

24.05.21  ГР 2 А СС  АНАТОМІЯ 

ЛЕКЦІЯ:     «ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ»

1.      ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА

 

Щитоподібна залоза (glandula thyroided) знаходиться в передній ділянці шиї на рівні V-VII шийних хребців, попереду гортані та трахеї.Маса залози у дорослої людини становить близько 30-40 г. У жінок вона дещо більша, ніж у чоловіків, і іноді періодично збільшується (під час менструації). Під час статевого дозрівання щитоподібна залоза росте досить інтенсивно і до 20 років її маса збільшується в 20 разів. Залоза складається з двох часток - правої та лівої, які з'єднуються між собою перешийком. Від перешийка або від однієї з часток відходить вгору пірамідальна частка. Залоза вкрита фіброзною капсулою, від якої йдуть відростки (трабекули), що ділять її на часточки. Часточки складаються з численних міхурців - фолікулів, стінки яких зсередини вистелені епітеліальними фолікулярними клітинами кубоподібної форми. Порожнина фолікулів заповнена в'язкою масою - колоїдом, що містить гормони,які складаються в основному з білків та йодовмісних амінокислот. Щитоподібна залоза продукує йодовані гормони {тироксин і трийодтиронін) і кальцитонін. Утворення тироксину і трийодтироніну відбувається за умови, що в організм надходить достатня кількість йоду.

Гормони щитоподібної залози {тироксин і трийодтиронін) необхідні для розвитку мозку, діяльності центральної і вегетативної нервової системи. Кальцитонін регулює обмін кальцію: знижує рівень кальцію у крові й активує функцію остеобластів, які сприяють утворенню кісткової тканини з одночасним пригніченням діяльності остеокластів, що руйнують кісткову тканину.

 

 

 

2.      ПРИЩИТОПОДІБНІ ЗАЛОЗИ

 

Прищитоподібні залози (glandulae parathyroideae) розташовані на задніх поверхнях часток щитоподібної залози. Розрізняють дві верхні та дві нижні прищитоподібні залози. Форма їх округла або овальна, а загальна маса становить близько 0,9 г. Кожна прищитоподібна залоза вкрита власною фіброзною капсулою. Ендокриноцити - паратироцити формують трабекули і контактують з гемокапілярами. Прищитоподібні залози виробляють паратгормон, який є антагоністом кальцитоніну щитоподібної залози. Вони регулюють обмін кальцію в організмі. Паратгормон сприяє вивільненню кальцію із кісткової тканини - Це сприяє підвищенню рівня кальцію у плазмі крові.

 

3.      ЕНДОКРИННА ЧАСТИНА ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

Ендокринна частина - панкреатичні острівці (острівці Лангерганса) розташовуються, в основному, в ділянці хвоста цієї залози. Бета-клітини (70 %) острівців Лангерганса підшлункової залози синтезують гормон інсулін; альфа-клітини (20 %) - глюкагон; дельта-клітини (10 %) - соматостатин.

Інсулін регулює вуглеводний, білковий, жировий обміни. Підвищуючи проникність клітинних мембран (крім клітин головного мозку) для глюкози, він знижує рівень глюкози у крові. Інсулін також стимулює синтез глікогену в печінці та м'язах і знижує утворення глюкози із амінокислот.

Глюкагон є антагоністом інсуліну, він підвищує рівень глюкози у крові.

 Нормальна концентрація глюкози у крові становить 3,33-5,55 ммоль/л

Соматостатин регулює рівень багатьох гормонів,наприклад знижує рівень серотоніну «гормону хорошого настрою».

 

 

 

 

 

 

 

4.      НАДНИРКОВІ ЗАЛОЗИ

 

Надниркові залози (glandulae suprarenales) знаходяться в заочеревинному просторі над верхнім полюсом кожної нирки на рівні ХІ-ХІІ грудних хребців. Маса однієї залози становить 12- 13 г. Зовні кожна надниркова залоза вкрита фіброзною капсулою. До фіброзної капсули, прилягає кіркова, а в центрі надниркової залози знаходиться мозкова речовина. Кірковий і мозковий шари надниркових залоз можна розглядати як окремі ендокринні залози, що продукують різні гормони, виконують різні функції і мають різні механізми регуляції. При видаленні надниркових залоз тварина досить швидко гине.

Кора надниркових залоз має клубочкову, пучкову та сітчасту зони, які продукують три групи гормонів: мінералокортикоїди, глюкокортикоїди, статеві гормони.

Мінералокортикоїди (альдостерон) регулюють водно-електролітний обмін організму. Вони підсилюють зворотне всмоктування Na+ , а значить і води в дистальних канальцях нефронів нирок і полегшують транспорт К+ і Н+ у протилежному напрямку. Альдостерон регулює рівень артеріального тиску, опосередковуючи дію через збільшення тонусу судин чи збільшення об'єму рідини.

До глюкокортикоїдів відносяться кортизон, кортикостерон і гідрокортизон. Фізіологічні ефекти глюкокортикоїдів дуже різноманітні. Вони регулюють обмін білків, жирів і вуглеводів в організмі, а саме: сприяють розпаду білків, мобілізують жири із жирової тканини й проявляють антагоністичну дію щодо інсуліну. Глюкокортикоїди використовують у клініці для лікування хворих з важким перебігом запальних процесів, оскільки вони мають здатність пригнічувати розвиток запального процесу.

Статеві гормони (андрогени, естрогени, прогестерон) сприяють у дитячому віці розвитку статевих органів і появі вторинних статевих ознак. Для чоловіків - це ріст бороди і вусів, волосся на тілі, зміна голосу, форми тіла, психіки і поведінки. Для жінок - розвиток молочних залоз, поява волосся в певних ділянках тіла, зміна його форми, психіки і поведінки. Крім цього, естрогени мають сильний антисклеротичний ефект, а андрогени, стимулюючи синтез білка в організмі, сприяють збільшенню маси тіла й органів.

Мозкова речовина надниркових залоз продукує катехоламіни - адреналін (80 %) і норадреналін (20 %). Дія адреналіну на організм подібна до дії симпатичної нервової системи, а саме: під впливом адреналіну збільшується частота і сила серцевих скорочень, зростає хвилинний об'єм крові, підвищується провідність і збудливість серцевого м'яза, звужуються кровоносні судини, за винятком судин серця, мозку, судин працюючих скелетних м'язів, які під дією адреналіну розширюються. Звуження артеріол призводить до підвищення артеріального тиску. Адреналін гальмує секрецію, моторику і всмоктування в шлунково-кишковому тракті, а також розслаблює бронхіальні м'язи, внаслідок чого бронхи розширюються, тому його застосовують при лікуванні бронхіальної астми. Він покращує працездатність скелетних м'язів, підсилюючи їх трофіку. Втомлений м'яз відновлює свою працездатність за коротший час під впливом адреналіну. Адреналін викликає скорочення радіальних м'язів райдужки і таким чином розширює зіниці.

 

 

 

 

 

 

 

 

5.      ВИЛ ОЧКОВА ЗАЛОЗА

Вилочкова залоза (зобна залоза, загруднинна залоза), thymus, є центральним органом імуногенезу. В ній попередники Т-лімфоцитів, які надходять сюди із кісткового мозку з током крові, пройшовши ряд стадій, перетворюються в Т-лімфоцити. Вилочкова залоза знаходиться у верхній частині верхнього середостіння, між правою та лівою медіастинальною плеврами. Верхня її частина іноді заходить у шийну ділянку. Передня поверхня залози прилягає до задньої поверхні руків'я та тіла груднини, нижні відділи сягають III-IV ребер (іноді V) у дітей, а у дорослих - II міжребер'я. Залоза складається із двох асиметричних часток - лівої та правої, які покриті зовні сполучнотканинною капсулою (рис. 3.75). Від капсули відходять перетинки, які поділяють паренхіму вилочкової залози на часточки. Кожна часточка складається із кіркової і мозкової речовини. Строма тимуса утворена ретикулоепітеліоцитами. В петлях сітки, утвореної ретикуліновими волокнами і відростками клітин, розміщені лімфоцити тимуса (тимоцити). Тимоцити у кірковій 349 речовині розміщені щільніше, ніжу мозковій. У мозковій речовині є тільця тимуса {тільця Гассаля) - щільні утвори, у яких концентрично розміщуються сильно сплющені епітеліальні клітини. Максимального розвитку залоза досягає в 10-15 років, а з віком поступово заміщується жировою тканиною. Залоза утворює та інкретує гормони тимозин, тимопоетин І, тимопоетин II, гомеостатичний тимусний гормон і тимусний гормональний фактор. Існує певний взаємозв'язок між віком і функціонуванням загруднинної залози. Залоза найактивніша у дитячому віці, а далі її вплив на організм зменшується. До періоду статевого дозрівання гормони тимуса пригнічують функцію статевих залоз і сприяють росту організму. Вважають, що крім цього, загруднинна залоза регулює мінеральний, а саме кальцієвий обмін.  Гормони тимуса відіграють велику роль у розвитку захисних імунологічних реакцій організму. Доведено, що розмноження і диференціація Т-лімфоцитів - клітин, які беруть участь у створенні клітинного імунітету, відбувається саме в загруднинній залозі

 

6.      СТАТЕВІ ЗАЛОЗИ

У статевих залозах (див. розділи "Яєчка" та "Яєчник") виділяють дві частини: екзо- і ендокринну. Ендокринна частина яєчка - це інтерстиціальні клітини (клітини Лейдіга), які знаходяться між покрученими сім'яними канальцями. Ендокринна частина яєчника знаходиться у дозріваючому фолікулі, а також в клітинах інтерстицію яєчника. Статеві залози належать до змішаних залоз із секреторною і інкреторною функцією. Секреція полягає в утворенні та виведенні назовні чоловічих статевих клітин - сперматозоїдів і жіночих - яйцеклітин. Інкреторна функція пов'язана із синтезом і викидом у кров статевих гормонів. Розрізняють чоловічі та жіночі статеві гормони. І ті, й інші виробляються як у жінок, так і у чоловіків, але в різних концентраціях: у чоловіків в основному чоловічі статеві гормони і в низькій концентрації - жіночі, а у жінок - навпаки. До чоловічих статевих гормонів належать андрогени (основний представник - тестостерон). До жіночих статевих гормонів належать естрогени (естрадіол, естрон) і прогестини (прогестерон). Чоловічі статеві залози починають синтезувати андрогени ще на 3-му місяці ембріонального розвитку, внаслідок чого статеві органи набувають будови, характерної для чоловічої статі. Після народження хлопчика синтез андрогенів припиняється і відновлюється тільки під час статевого дозрівання (12-16 років). У дівчаток інкреторна функція статевих залоз починається тільки в період статевого дозрівання. Під впливом естрогенів у дівчаток і андрогенів у хлопчиків ростуть і дозрівають статеві органи, тобто проходить розвиток первинних статевих ознак. Крім того, ці гормони сприяють появі вторинних статевих ознак - тих характерних особливостей статевозрілого організму, які відрізняють чоловіка від жінки (форма тіла, оволосіння, тембр голосу, психіка, поведінка). 350 Андрогени необхідні для нормального розвитку і рухливості сперматозоїдів. Вони регулюють певний емоційний стан, впливають на психіку. Добре відома анаболічна дія цих гормонів, яка полягав в активації синтезу білка, за рахунок чого інтенсивно ростуть м'язи, органи, зростає маса тіла. Під впливом андрогенів збільшується кількість еритроцитів у крові, зростає основний обмін, зменшується вміст жиру в органах. Естрогени також впливають на психічний, емоційний стан жінки і формують її статеву поведінку Крім того, під їх дією періодично з'являється менструація. Ці гормони сприяють скороченню м'язів матки. Прогестерон - це гормон вагітності, він утворюється у жовтому тілі і впливає на процеси, які пов'язані з появою і нормальним перебігом вагітності. Він викликає розростання слизової оболонки матки, що сприяє імплантації заплідненої яйцеклітини в матці. Діючи на м'язи стінок матки, прогестерон гальмує їх скорочення і зменшує їх чутливість до окситоцину. Прогестерон підсилює ріст молочних залоз під час вагітності. Цей гормон перешкоджає дозріванню і овуляції фолікулів, а значить і виходу яйцеклітини.

 

7.      ПАРАГАНГЛІЇ

 

 

 

Параганглії (paraganglia) - це додаткові симпатичні органи, що перебувають у тісному взаємозв'язку із симпатичною нервовою системою (рис. 3.76). Вони розташовуються в ділянці розгалуження аорти, загальної сонної артерії та великих судин. Параганглії мають хромафінні клітини, функція яких подібна до функції мозкової речовини надниркових залоз.

 

 

 

8.      ГІПОФІЗ

Гіпофіз (hypophysis) лежить на дні гіпофізарної ямки турецького сідла клиноподібної кістки і відокремлений від порожнини черепа відростком твердої мозкової оболонки, який утворює діафрагму сідла. Через отвір в цій діафрагмі гіпофіз з'єднаний з лійкою гіпоталамусу проміжного мозку. Зовні гіпофіз покритий капсулою. Його маса становить не більше 0,6 г. Гіпофіз складається із передньої та задньої часток (рис. 3.77). В передній частці виділяють дистальну частину, яка займає передній відділ гіпофізарної ямки, проміжну частину, яка розташована на межі з задньою часткою і горбову частину, яка з'єднується з лійкою гіпоталамуса. Паренхіма передньої частки складається із залозистих клітин, а задньої - із нейрогліальних клітин (пітуїцитів), нервових волокон, що ідуть від нейросекреторних ядер гіпоталамуса в нейрогіпофіз та до нейросекреторних тілець. Передня частка-аденогіпофіз-виробляє тропні гормони, які регулюють активність ендокринних залоз. Задня частка має назву нейрогіпофіза.

 

Основнігормони передньої частки.

-          Соматотропний гормон, чи гормон росту, сприяє синтезу білка і нуклеїнових кислот у клітині, зумовлюючи лінійний ріст, загальні розміри тіла, його масу, розміри окремих органів.

-          Пролактин стимулює ріст молочних залоз і секрецію молока. Після пологів посилюється секреція гіпофізом пролактину, внаслідок чого настає лактація - утворення і виділення молока. У чоловіків також є пролактин. У них він стимулює ріст і розвиток передміхурової залози та сім'яних міхурців.

-          Ліпопротеїни стимулюють мобілізацію жиру із жирових депо.

-          Меланоцитостимулюючий гормон регулює пігментний обмін і сприяє перерозподілу пігменту меланіну у шкірі, сітківці ока, волоссі, райдужці.

-          Адренокортикотропний гормон (АКТГ) сприяє синтезу і секреції кортикостероїдів - гормонів надниркових залоз.

-           Тиреотропний гормон стимулює синтез і виділення гормонів щитоподібної залози. При екстирпації гіпофіза у тварин настає атрофія щитоподібної залози, а при введенні тиреотропного гормону спостерігають розростання її тканини.

-          До гонадотропних гормонів відносять фолікулостимулюючий і лютеїнізуючий. Ці гормони є і у чоловіків, і у жінок. У чоловіків фолікулостимулюючий гормон впливає на утворення чоловічих статевих клітин. У жінок цей гормон сприяє росту везикулярного фолікула і секреції фолікулярної рідини. Лютеотропний гормон стимулює синтез жіночих статевих гормонів естрогенів і чоловічихандрогенів. Крім цього, у жінок завдяки цьому гормону яйцеклітини виходять з фолікула яєчника і утворюється жовте тіло на місці фолікула, що розірвався.

Основнігормони задньої частки.

Нейросекреторні  ядра гіпоталамуса продукують антидіуретичний гормон і окситоцин. Ці гормони транспортуються по аксонах, що становлять гіпоталамо-гіпофізарний тракт, до задньої частки гіпофіза (нейрогіпофіза). Звідси ці гормони потрапляють у кров.

-           Антидіуретичний гормон сприяє підсиленому зворотному всмоктуванню води в дистальних канальцях нирок, у зв'язку з чим зменшується виділення сечі і вона стає більш концентрованою. При збільшенні концентрації в крові антидіуретичний гормон має пресорну дію - звужує артеріоли, що призводить до підвищення артеріального тиску.

-          Окситоцин посилює скорочення матки і під час пологів забезпечує нормальний їх перебіг, а після пологів сприяє виділенню молока.

9.      ЕПІФІЗ

Епіфіз, або шишкоподібне тіло (corpus pineale), належить до проміжного мозку і знаходиться між верхніми горбиками покришки середнього мозку (рис. 3.17). Його маса становить близько 0,2 г. Від переднього кінця шишкоподібного тіла до медіальної поверхні правого та лівого таламусів натягнуті повідці. Зовні епіфіз покритий сполучнотканинною капсулою, від якої відходять перегородки (трабекули), що ділять паренхіму залози на часточки. В паренхімі знаходяться спеціалізовані залозисті клітини - пінеалоцити і в меншій кількості - гліальні клітини - гліоцити. В старечому віці іноді зустрічаються відкладення - пісочні тіла (мозковий пісок), які надають залозі вигляду шишки. Епіфіз гальмує вироблення гормонів практично у всіх ендокринних залозах. Епіфіз виробляє мелатонін, аденогломерулотропін, серотонін. Епіфіз бере участь в адаптивно-пристосувальних реакціях організму в ролі "біологічного годинника".