2 А ЛС 27.05.20 ТЕМА: «ПАТОЛОГІЯ ФУНКЦІЙ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ».

27.05.20

ГРУПА 2 А ЛС

ТЕМА: «ПАТОЛОГІЯ  ФУНКЦІЙ  НЕРВОВОЇ  СИСТЕМИ».

Питання до пактики 27

1. Які причини порушення нервової діяльності ?
2. Що таке невроз ?
3. Що таке непритомність ?
4. Що таке параліч і парез ?
5. Які види чутливості ви знаєте, пояснити їх?
6. Які розрізняють види паралічів, пояснити їх ?

ДЖЕРЕЛО:   

  ЛЕКЦІЯ:  «ПАТОЛОГІЯ  ФУНКЦІЙ  НЕРВОВОЇ  СИСТЕМИ»

ВСТУП

Нервова система - основна регулююча система організму, яка контролює функції всіх органів і систем, його життєдіяльність. Нервова система, особливо кора головного мозку, відіграє важливу роль в пристосуванні організму до умов зовнішнього середовища. І тому порушення даної системи впливають на життєдіяльність всього організму і його взаємозв'язок з зовнішнім середовищем. Розлади діяльності нервової системи виникають під впливом:

1. екзогенних чинників:

• механічні пошкодження;
• фізичні дії :електротравми, перегрівання і переохолодження, дія

променевої енергії; зміна атмосферного тиску/;

• хімічні дії :різні отруйні речовини органічної та неорганічної природи/;
• біологічні - інфекційні та інвазійні збудники.  

2. ендогенних чинників:

• пухлини мозку;
• порушення кровообігу в мозку;
• природжені вади розвитку нервової системи;
• ендокринні порушення;
• алергічні захворювання.

Мозок чутливий до нестачі кисню /гіпоксії/, він використовує 25 відсотків кисню, який надходить в організм. При припиненні кровообігу в мозку через 6 -7 хв втрачається свідомість, через 10 -15 хв - смерть. Мозок чутливий до нестачі глюкози /гіпоглікемія/. При різкому зниженні вмісту глюкози наступають судороги, непритомність. Тривала гіпоглікемія викликає незворотні пошкодження кори. Голодування, особливо вітамінне, приводить до порушення нервової діяльності /вітаміни групи В/.

Причиною порушення нервової діяльності являється запалення в центральній нервовій системі, що супроводиться розладами кровообігу в мозку.

Запалення периферичних нервів супроводиться порушенням чутливості, руху, функцій внутрішніх органів.

Пухлини мозку викликають атрофію нервових клітин і волокон, їх функція виключається.

Всі ці причини викликають структурні і функціональні розлади нервової діяльності, характер яких залежить від причини, місця дії, від виду, статі, віку, типу нервової діяльності, вгодованості, умов зовнішнього середовища.

В залежності від місця прояву нервових розладів розрізняють ураження:

1. центральної нервової системи;

2.периферичноїнервової системи:

                              а/ вегетативної;

                              б/ соматичної.

Вегетативною нервовою системою називається відділ нервового апарату, який обслуговує внутрішні органи і забезпечує зв’язок між центральною нервовою системою і внутрішніми органами.

Вона поділяється на:    

1.симпатичну;

2.парасимпатичну.

ПОНЯТТЯ ПРО НЕВРОЗ І НЕПРИТОМНІСТЬ.

Діяльність нервової системи складається з процесів збудження і гальмування. Поєднання цих процесів під впливом різних подразників визначає фізіологічну реактивність організму і правильну взаємодію його органів. Стійкі розлади процесів збудження і гальмування називаються неврозом.

Причини неврозів:

1. перенапруження процесів збудження і гальмування, що виникає при швидкій зміні подразників /коли збуджувальні і гальмувальні процеси ідуть швидко один за одним/;
2. сильні і незвичні подразники /світло, звук/;
3. порушення кровопостачання головного мозку.

Таким чином будь-яка ситуація, що загрожує життю, може привести до розвитку неврозу.

Форма прояву неврозу у тварин залежить від типу нервової діяльності і ендокринної системи. Розлади при неврозах проявляються переважанням процесів збудження або процесів гальмування. Якщо переважають процеси збудження, то тварина агресивна, активно рухається. Якщо переважають процеси гальмування, при слабкому типі нервової діяльності, процеси збудження швидко виснажуються і розвивається гальмування, тварина в'яла, малорухлива.

При неврозах відмічається неправильна реакція на подразнення, розлади вегетативних функцій, зниження стійкості організму до захворювань,

Тимчасове виключення функцій кори головного мозку називається непритомність.

Причини:

1. сильні психологічні подразники /переляк/;
2. тяжкі больові відчуття /травма/;
3. пошкодження центральної нервової системи.

Тимчасове гальмування діяльності кори головного мозку запобігає переподразненню інших відділів нервової системи, тому називається охоронним гальмуванням.

ПОРУШЕННЯ ЧУТЛИВОСТІ.

Чутливість - здатність тварин сприймати та аналізувати подразнення. Розрізняють такі форми чутливості:

1. екстерорецептивна /поверхнева/ чутливість сприймає подразнення на поверхні тіла;
2. пропріорецептивна чутливість /глибока/ - сприймає подразнення в м’язах, суглобах, окісті;
3. інтерорецептивна чутливість /вегетативно-вісцеральна/ - сприймає подразнення, які виникають у внутрішніх органах.

Чутливість шкіри, м’язів, суглобів, сухожиль передається в центральну нервову систему.

Розрізняють: тактильну, больову чутливість.

Патологічні процеси пов’язані з порушенням чутливості можуть бути центрального і периферичного походження.

Порушення чутливості центрального походження виникає при ураженні головного і спинного мозку. Наприклад, при пошкодженні спинного мозку в деяких ділянках тіла втрачається больова і теплова чутливість, але зберігається тактильна. Так застосування місцевої новокаїнової блокади знімає біль. При пошкодженні чутливих центрів кори головного мозку втрачається здатність розрізняти холодне від гарячого, а також місце подразнення.

Порушення чутливості периферичного походження:

1. Гіперестезія - підвищена чутливість. Спостерігається при переподразненні чутливих нервів.
2. Гіпестезія - зниження чутливості.
3. Анестезія - відсутність чутливості. Виникає при пошкодженні цілосності нерва або при дії анестезуючих речовин.
4. Парестезія - несправжні відчуття, виникають при спотвореній функції чутливих нервів. Відчуття оніміння шкіри.

Якщо гіперестезія проявляється посиленням больової чутливості, то називається гіпералгезія.

ПОРУШЕННЯ РУХОВОЇ ФУНКЦІЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ.

Нервова система здійснює регуляцію руху кожної групи м’язів і координацію рухової реакції тварин. Порушення рухової діяльності нервової системи проявляється слідуючими видами:

1. випадання рухової функції;
2. поява надмірних або зайвих рухів /гіперкінези/;
3. розлади узгодження рухів /атаксія/.

Випадання рухової функції може бути в двох формах:

1. параліч - повне припинення рухової функції;
2. парез /гіпокінез/- неповне виявлення рухової функції будь-яких частин тіла.

Паралічі і парези периферичного походження пов’язані з ураженням спинного мозку /вентральних рогів і корінців/, периферичних нервів. Ознаки периферичного паралічу: відсутність тонусу м'язів, рефлексу, вимушених і невимушених рухів.

При центральних паралічах збережені тонус м'язів, рефлекси, мимовільні рухи.

В залежності від поширення рухових розладів розрізняють:

1. тетраплегію /грецькою тетра - чотири, плере - ураження/ -паралізують всі кінцівки;
2. геміплегію /грецькою гемі - половина/ - припинення рухів однієї частини тіла;
3. параплегію - параліч двох однойменних кінцівок;
4. моноплегію - параліч однієї кінцівки.

Рухові розлади, що проявляються надмірними або зайвими рухами /гіперкінези/ називаються судорогами.

Судороги- мимовільне скорочення м’язів.

Судороги бувають:

а/ клонічні - швидкі ритмічні, мимовільні скорочення скелетних м'язів з послідуючим їх розслабленням;

б/ тонічні - тривале скорочення м'язів з поступовим їх розслабленням. Клонічнї судороги, які охоплюють всю або велику частину скелетних м’язів називать конвульсіями. Судороги з швидким ритмом - тремтіння /тремор/. Посіпування окремих груп мязів - хорея.

Судороги мають центральне походження:

• пов’язане з ураженням оболонок мозку /запалення, спайки/;
• крововиливами в мозок;
• пухлинами;
• вродженими вадами розвитку мозку;
• з отруєннями /стрихнін/;
• інфекційними хворобами /правець, сказ/;
• інвазіями /ценуроз овець/.

Атаксія - порушення координації руху і рівноваги тіла в результаті неузгодженої роботи різних груп м’язів.

Центром, який автоматично регулює правильність руху, його точність, плавність, силу і напрям, являється мозочок.

При видаленні мозочка тварина втрачає здатність по узгодженості /координації/ рухів. Атаксію поділяють на:

1. статичну /порушення рівноваги при стоянні/;
2. динамічну /порушення координації рухів/.

При статичній атаксії тварина балансує на широко розставлених кінцівках, не в змозі утриматися падає.

При динамічній атаксії - погано переміщуються кінцівки під час руху, хода не чітка, супроводжується розкиданням кінцівок, різкими ударами об підлогу, покачуванням тулуба з сторони в сторону. Тварина спотикається.

За походженням атаксія буває:

1. центральна / при ушкодженні мозочка, вароліевого моста, лобної частини кори головного мозку/;
2. вестибулярна / при ушкодженні напівколових каналів вуха/;
3. периферична /при ушкодженні задніх корінців спинного мозку, периферичних нервів/;
4. мішана.

5. ПАТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ЦЕНТРАЛЬНІЙ І ПЕРИФЕРИЧНІЙ НЕРВОВІЙ СИСТЕМІ.

Вища нервова діяльність тварин зводиться до сукупності умовних рефлексів. Важлива функція великих півкуль - аналіз і синтез сигналів внутрішніх органів і зовнішнього середовища. Робота півкуль проявляється в процесах збудження і гальмування. Після повного двохстороннього видалення півкуль, тварини втрачають умовні рефлекси, порушується пристосування до зовнішніх умов. Часткове видалення кори головного мозку викликає ті самі порушення, а потім іде відновлення безумовних і умовних рефлексів.

При частковому пошкодженні кори мозку можливе відновлення втрачених функцій за рахунок непошкодженої частини. Але при порушенні нервової діяльності від травми кори порушення поширюється і на підкіркові відділи мозку. Виявляються розлади безумовних рефлексів /травлення, статевого/, вегетативних функцій. При навантаженнях - задишка, посилене серцебиття, порушення теплорегуляції.

Патологоанатомічні зміни в центральній нервовій системі виражені при запальних процесах.

Менінгіт - запалення оболонок головного і спинного мозку /частіше у собак, коней/.

Причини: інфекційні чинники /сказ, інфекційний енцефаломієліт/.

Буває первинний і вторинний.

По характеру ексудату - серозний, геморагічний, гнійний.

По поширенню - вогнищевий, дифузний.

По перебігу - гострий, підгострий, хронічний.

Запалення твердої мозкової оболонки - пахіменінгіт.

Запалення м’якої мозкової оболонки - лептоменінгіт.

Серозний менінгіт - гострий процес, характеризується почервонінням, набряком, точковими крововиливами.

Гнійний менінгіт - при переході запального процесу з сусідніх тканин, при ранах, травмах в ділянці мозку, при септичних хворобах. Оболонки почервонілі, набряклі; нагромадження гнійного ексудату.

Енцефаліт - запалення головного мозку.

Причини: збудники вірусних хвороб, ускладнення при бактеріальних хворобах. Класифікують як менінгіт.

Гострий не гнійний енцефаліт лімфоцитарного типу - при хворобах викликаних нейротропними і органотропними вірусами /сказ,чума/, а також при ускладненні після бактеріальних і токсичних хвороб. При розтині зміни характеризуються гіперемією мозкової речовини і оболонок, дряблістю, зглаженістю звивин, збільшенням рідини в бокових шлуночках, іноді крововиливи.

Гнійному енцефаліту властиве утворення в мозку абсцесів. Виникають при лімфогенному і гематогенному занесенні мікрофлори, внаслідок метастазів з інших органів при септицемії, чи при переході гнійного процесу з носової порожнини, лобних пазух, середнього вуха і травм черепа.

Мієліт - запалення спинного мозку /у собак, пушних звірів/.

Причини: віруси /чума м’ясоідних, хвороба Ауєскі, травми хребта/. Протікає гостро і хронічно в формі серозного, негнійного лімфоцитарного типу, гнійного і геморагічного запалення. Поєднується з запаленням оболонок.

Енцефаломіеліт - запалення головного і спинного мозку.

Менінгоенцефаломіеліт - запалення головного, спинного мозку і їх оболонок.