31.03.20 ГРУПА 2 А СС
ТЕМА ЛЕКЦІЇ:
«АНАТОМІЯ
ОРГАНІВ ДИХАННЯ»
Дихальна система {systema respiratorium) забезпечує насичення організму киснем і виведення
вуглекислоти. До органів дихання належать: носова порожнина,
гортань, трахея, бронхи та легені. В дихальній системі виділяють повітроносні
шляхи (носова порожнина, гортань, трахея і бронхи) та дихальну частину
(респіраторний відділ), що представлена паренхімою легень, в альвеолах легень
відбувається газообмін між повітрям і кров'ю. Внаслідок того, що дихальна
система розвивається з вентральної стінки передньої кишки, вона має зв'язок з
травною системою, а саме: верхній отвір гортані відкривається в глотку. Тобто,
як було сказано вище, повітря в гортань проходить не лише через порожнину носа,
а й може потрапляти через порожнину рота і глотку. Отже, дихальні шляхи можна
поділити на верхні (носова порожнина, носова частина глотки, ротова частина
глотки) та нижні (гортань, трахея, бронхи). Дихальні шляхи - це система трубок,
які мають хрящову основу, а слизова оболонка містить миготливий епітелій.
Хрящова основа попереджує спадання стінок дихальних шляхів, а миготливий
епітелій виводить назовні разом із слизом сторонні частинки, що потрапляють в
організм із повітрям.
ЗОВНІШНІЙ НІС
Зовнішній ніс має основу, корінь, спинку, кінчик і крила.
Він сполучається із зовнішнім середовищем через ніздрі.
ПОРОЖНИНА НОСА
Порожнина носа (або внутрішній ніс) (cavitas nasi) виконує функції проведення повітря і є органом нюху.
Крім того, тут повітря зволожується, очищується і зігрівається. Перегородкою
носова порожнина ділиться на дві половини, які мають вхідний отвір
(грушоподібний) і вихідний (хоани). Перегородка становить медіальну стінку
порожнини носа. Крім неї, є ще латеральна, верхня і нижня стінки. Вони утворені
кістками та хрящами і вистелені слизовою оболонкою, яка легко набрякає під
впливом різноманітних подразників. Найбільшими хрящами є хрящ перегородки носа,
бічні хрящі та крилоподібні хрящі, що утворюють крила носа. Із латеральної
стінки звисають три носові раковини: верхня, середня і нижня. Верхня і середня
є похідними решітчастої кістки, а нижня - самостійною кісткою Між цими раковинами знаходяться носові ходи:
верхній носовий хід (між верхньою і середньою раковинами), середній носовий хід
(між середньою і нижньою раковинами), нижній носовий хід (між нижньою носовою
раковиною і твердим піднебінням). У кожний із цих носових ходів відкриваються
пазухи повітроносних кісток, а саме: у верхній - задні та середні комірки
решітчастої кістки і пазуха клиноподібної кістки; в середній - передні комірки
решітчастої кістки, лобова і гайморова (пазуха верхньої щелепи) пазухи; в
нижній - носослізний та різцевий канали. Ділянка порожнини носа, яка відповідає
верхньому носовому ходу, є нюховою. Тут закладені нервові закінчення нюхового
нерва - нюхові клітини, які становлять рецептор нюхового аналізатора. Середній
і нижній носові ходи є дихальними.
ГОРТАНЬ
Гортань (larynx) знаходиться в ділянці шиї на рівні IV-VI шийних хребців, нижче під'язикової кістки. У дітей гортань
розташована вище (на рівні IV шийного хребця), у старшому віці внаслідок
ослаблення зв'язок вона опускається до рівня VII хребця. Спереду до гортані
прилягають підпід'язикові м'язи і верхній полюс часток щитоподібної залози.
Позаду до неї прилягає глотка, а по боках - судинно-нервовий пучок шиї. Скелет
гортані утворений парними і непарними хрящами . До непарних належать: щитоподібний
(утворює передньобічні стінки), перснеподібний (розташований у нижньому відділі
органа) та надгортанний (прикриває вгорі вхід у гортань) хрящі. У чоловіків на
щитоподібному хрящі виражений гортанний виступ - "Адамове яблуко" -
вторинна чоловіча ознака. Ззаду знаходяться дрібніші парні хрящі: черпакуваті,
ріжкуваті, клиноподібні. Всі хрящі з'єднуються між собою суглобами та зв'язками
і можуть змінювати своє розташування відносно один одного завдяки м'язам.
Порожнина гортані зсередини вистелена слизовою оболонкою з війковим епітелієм і
ділиться на верхній, середній та нижній відділи . Найскладніше побудований
середній відділ, де на бічних стінках знаходиться дві пари складок: верхні
(присінкові) і нижні (голосові). Між ними утворюється заглибина - шлуночки
гортані. У товщі голосових складок лежать однойменні зв'язки. Проміжок між
правою і лівою голосовими складками називається голосовою щілиною. Голосові
зв'язки натягнуті між щитоподібним та черпакуватим хрящами і слугують для
голосоутворення, яке відбувається наступним чином: скорочення м'язів призводить
до зміни положення хрящів, внаслідок чого ширина голосової щілини і напруження
голосових зв'язок теж змінюються. Повітря, що видихається, коливає голосові
зв'язки, і виникають звуки. У членороздільній мові беруть участь також язик,
губи, порожнина рота і носа. Розширює голосову щілину задній
персне-черпакуватий м'яз, а звужують - поперечний та косий черпакуваті, бічний
персне-черпакуватий м'язи . Під час розмови, співу, кашлю гортань зміщується.
ТРАХЕЯ
Трахея
{trachea) - дихальне горло - є продовженням гортані і тягнеться від VI шийного
хребця до V грудного, де ділиться на два головних бронхи. Це місце називається
біфуркацією трахеї. Стінка трахеї складається з 16-20 хрящових півкілець, між
якими знаходяться зв'язки. Задня стінка перетинчаста, містить гладкі м'язові
волокна. Слизова оболонка вистелена миготливим епітелієм і багата лімфоїдною
тканиною. Довжина трахеї становить 8-12 см. У шийному відділі спереду до неї
прилягає перешийок щитоподібної залози, ззаду - стравохід, а з боків - сонні
артерії. У грудному відділі спереду трахеї знаходиться груднина, а в дітей - вил
очкова залоза (або її залишки у дорослих) і великі судини.
ГОЛОВНІ
БРОНХИ
Трахея
на рівні V грудного хребця ділиться на два головні бронхи - правий і лівий, які
підходять до воріт легені. Правий бронх широкий, але коротший від лівого, в
ньому нараховується 6-8 хрящових кілець, а в лівому -9-12. Він має більш
вертикальне положення і є ніби продовженням трахеї. Слизова оболонка бронхів і
трахеї має однакову будову.
ЛЕГЕНІ
БРОНХІАЛЬНЕ ДЕРЕВО
Головні бронхи,
підходячи до воріт легень, відповідно до часток, поділяються на часткові :
лівий ділиться на два (верхній і нижній), а правий - на три (верхній, середній
і нижній) бронхи. Часткові бронхи в паренхімі легені діляться на бронхи
третього порядку - сегментарні, тому що вони вентилюють певні
ділянки легень, які мають назву сегментів. Всього в кожній легені є по 10 с е г
м е н т і в . Сегментарні бронхи д і л я т ь с я д и х о т о м і ч н о (кожний
на два) на дрібніші - часточкові бронхи. К о ж н и й ч а с т о ч к о в и й
розгалужується всередині часточки на 16-18 кінцевих бронхіол, які не мають вже
хряща і залоз. Бронхіальне дерево слугує для проведення повітря при вдиху і
видиху.
АЛЬВЕОЛЯРНЕ ДЕРЕВО
Альвеолярне дерево є функціонально-структурною одиницею
легені (ацинус), де відбувається газообмін між кров'ю, що знаходиться в
капілярах легені, і повітрям, яке заповнює легеневі альвеоли . Легені (pulmones) (від грецького - рпеитоп, звідки запалення легень -
пневмонія) знаходяться в грудній порожнині по боках від серця, покриті серозною
оболонкою - плеврою, яка утворює навколо них два замкнених плевральних мішки. Легені
мають форму конуса, основа якого обернена до діафрагми, а верхівка виступає на
2-3 см над ключицею в ділянці шиї. В легенях виділяють три поверхні: реберну
(опукла, прилягає до ребер), діафрагмальну (основа, прилягає до діафрагми),
середостінну (внутрішня, обернена до органів, що розташовані в середостінні).
На середостінній поверхні знаходяться ворота легені, куди входять головний
бронх, легенева артерія і нерви, а виходять по дві легеневі вени, лімфатичні
судини. Всі ці утвори формують корінь легені. Отже, ацинус складається з: дихальних
(респіраторних) бронхіол, які є дихотомічним розгалуженням кінцевих
(термінальних) бронхіол, альвеолярних ходів (відходять радіарно від кожної
дихальної бронхіоли) і альвеолярних мішечків, якими закінчуються ходи. Стінки
альвеолярних ходів і альвеолярні мішечки побудовані з міхурців -альвеол.
Внутрішня поверхня альвеол вистелена одношаровим плоским респіраторним
епітелієм, що лежить на базальній мембрані. З іншого боку до неї прилягають
кровоносні капіляри. В легенях дорослого є від 300 до 500 млн. альвеол,
дихальна поверхня яких складає близько 100 м^. У легеню входить легенева
артерія, яка несе венозну, бідну на кисень кров з правого шлуночка серця.
Легенева артерія галузиться в паренхімі легень відповідно до бронхів і утворює
капілярну сітку навколо альвеол. Тут відбувається газообмін: кисень з повітря
переходить у кров, а вуглекислота - з крові в повітря, що знаходиться в
альвеолах. Кров насичується киснем і стає артеріальною. Вона по легеневих венах
прямує до лівого передсердя.
ПЛЕВРА
Плевра (pleura) - серозна оболонка, яка покриває легені з усіх боків і
в ділянці кореня переходить на стінки грудної порожнини, утворюючи навколо
легень замкнений плевральний мішок, окремий для кожної легені . Листок
плеври, що вистеляє стінки грудної порожнини, має назву парієтального
(пристінкового). Залежно від того, яку ділянку він покриває, розрізняють
реберну, діафрагмальну та середостінну (медіастинальну) плевру. Плевра, що
покриває легені і зростається з їх поверхнею, називається вісцеральною (легеневою)
плеврою. Між цими двома листками знаходиться плевральна порожнина, в якій є 1-2
мл серозної рідини для зменшення тертя між листками під час дихання. В
ділянках, де одна частина парієтальної плеври переходить в іншу, утворюються
синуси (простори) плеври: реберно-середостінний, реберно-діафрагмальний,
діафрагмально-середостінний. Вони заповнюються легенями при глибокому вдиху. В
спокійному стані їхні стінки щільно прилягають одна до одної. Найбільшим є
реберно-діафрагмальний синус.
МЕЖІ
ПЛЕВРАЛЬНИХ МІШКІВ І ЛЕГЕНЬ
Для
визначення меж органів грудної і черевної порожнин користуються наступними
основними лініями: 1) середньоключична (проходить через середину ключиці); 2)
середня пахвова (опускається із середини пахвової ямки); 3) лопаткова
(проходить через нижній кут лопатки); 4) прихребетна (проходить уздовж реберних
головок). Межі легень. Верхня межа обидвох легень визначається на 2-3 см вище І
ребра (1-2 см над ключицею); передня межа правої легені по пригруднинній лінії
іде до VI ребра, лівої-до IV ребра, де край легені утворює серцеву вирізку і
продовжується до середньоключичної лінії. Тут починається нижня межа легень.
Для правої легені це VI ребро, для лівої-VII. По середній пахвовій лінії нижня
межа правої легені проектується на VIII ребро, лівої - на IX, по лопатковій
правої і лівої- X ребро. Задня межа по прихребетній лінії обидвох легень іде до
XI ребра. Межі плеври. Верхня і передня межі парієтальної плеври співпадають з
межами легень, але нижня і задня межі проходять на одне ребро нижче від аналогічних
меж легень.
СЕРЕДОСТІННЯ
Середостіння
(mediastinum) - це комплекс органів, які розташовані між двома середостінними
(медіастинальними) плеврами. Воно займає простір між грудниною спереду, грудним
відділом хребта ззаду, діафрагмою знизу, середостінними плеврами з боків. Вгорі
середостіння відкривається верхньою апертурою грудної клітки і сполучається з
міжфасціальними просторами шиї (див. топографію шиї). Умовна фронтальна
площина, що проходить позаду коренів легень і трахеї, ділить середостіння на
два відділи: передній і задній. За Паризькою анатомічною номенклатурою його
ділять на верхнє і нижнє. Останнє в свою чергу ділиться на переднє, середнє і
заднє. Верхнє середостіння обмежене лінією, яка проводиться від місця з'єднання
руків'я груднини з тілом до міжхребцевого диска між тілами IV-V грудних
хребців. У ньому знаходиться вилочкова залоза (тимус), трахея, верхній відділ
стравоходу та великі судини (аорта, верхня порожниста вена тощо). У передньому
середостінні проходять внутрішня грудна артерія і вени, лежать передні
середостінні вузли. Середнє середостіння представлене серцем з перикардом,
діафрагмальними нервами. До органів заднього середостіння належать стравохід,
низхідна частина аорти, грудна лімфатична протока, симпатичні стовбури, великі
вени.
Комментарии
Отправить комментарий