14.05.22 гр. 2 А СС фізіологія
Лекція : «Фізіологія травлення »
ЗМІНА ЇЖІ У ПОРОЖНИНІ РОТА 1. Жування. У результаті жувальних рухів
відбувається подрібнення їжі зубами. Жування здійснюється жувальними м'язами.
Старанне пережовування має велике значення для перетравлювання, оскільки добре
подрібнена їжа підлягає подальшій хімічній обробці. Жування - рефлекторний акт.
їжа в роті подразнює рецептори, по аферентних волокнах трійчастого нерва
подразнення передається в центр жування у довгастому мозку, а звідти по
еферентних волокнах трійчастого нерва - до жувальних м'язів. 2. Слиновиділення.
У ротову порожнину слинними залозами секретується слина. До її сладу належать
слиз, білок муцин і ферменти. Муцин відіграє роль при ковтанні їжі: завдяки
муцину харчова грудка стає слизькою і легко проходить через стравохід. Ферменти
слини - амілаза і мальтаза. Амілаза в слабколужному середовищі слини розщеплює
крохмаль (полісахарид) до мальтози (дисахариду). Мальтаза розщеплює мальтозу до
глюкози. Чим сухіша їжа, тим більше слини секретується. Наприклад, більше слини
виділяється при споживанні сухарів, ніж хліба. Найменше виділяється слини при
споживанні рідких продуктів (молоко і ін.). Інтенсивне слиновиділення
спостерігається при потраплянні в рот неїстівних несприйнятних речовин,
наприклад, кислоти. За добу у людини виділяється 600-800 мл слини. У людей, на
відміну від тварин, слиновиділення відбувається безперервно, а не лише при
вживанні їжі. Це пояснюється актом мови, при "сухій" ротовій
порожнині він ускладнюється. Регуляція слиновиділення. Слинні залози мають як
парасимпатичну, так і симпатичну іннервацію. Якщо в експерименті перерізати
парасимпатичний нерв, а потім подразнювати його кінець, що йде до залози, то
спостерігається сильне виділення рідкої слини. Якщо таке зробити з симпатичним
нервом - це призведе до виділення невеликої кількості, але густої слини.
Секреція слини - рефлекторний акт. Слиновиділення починається умовно
рефлекторно при дії умовних подразників
(запах, вигляд їжі, розмова або навіть думка про їжу). З моменту потрапляння
їжі в рот починається безумовний рефлекс: їжа подразнює рецептори в порожнині рота,
збудження по аферентних волокнах передається в центр слиновиділення у
довгастому мозку. Далі по еферентних волокнах направляється до слинних залоз.
3. Ковтання. В результаті процесів жування і слиновиділення формується
харчова грудка. Рухом язика вона просувається до його кореня. Потім грудка
притискається до твердого піднебіння й пересувається в глотку. Подразнюються
рецептори, в результаті чого скорочуються м'язи, які піднімають м'яке
піднебіння, закриваючи сполучення з носом. Потім піднімається під'язикова
кістка і гортань, язик натискує на надгортанник і закриває вхід у гортань.
Таким чином харчова грудка не може потрапити в дихальні шляхи. Не може вона
повернутися і в рот, тому що цьому заважає корінь язика, який на той час
піднявся. Грудка потрапляє в стравохід, який, скорочуючись, проштовхує її до
шлунка. Тверда їжа по стравоходу рухається протягом 8-ми с, а рідка - 3-х с
Ковтання - рефлекторний акт. Центр ковтання знаходиться в довгастому мозку.
ТРАВЛЕННЯ В ШЛУНКУ Травними функціями шлунка є
депонування їжі, її механічна і хімічна обробка, порційна евакуація харчового
хімусу в кишечник. Харчовий хімус знаходиться в шлунку протягом декількох
годин. За цей час він набухає, розріджується, гідролізується ферментами слини
(всередині харчової грудки) і шлункового соку.
СКЛАД І ВЛАСТИВОСТІ ШЛУНКОВОГО СОКУ За добу секретується 2,0-2,5 л
шлункового соку. Він виробляється залозами шлунка: головними (виділяють
ферменти), парієтальними (обкладковими) – виділяють соляну кислоту і
додатковими (вони виділяють слиз з муцином). Чистий шлунковий сік - безколірна,
прозора рідина, яка містить соляну кислоту. Його рН становить 1,5-1,8.
Шлунковий сік містить ферменти. Пепсин виробляється головними залозами шлунку.
Цей фермент розщеплює білок. Він активний тільки в кислому середовищі. Під
впливом пепсину білок в шлунку розщеплюється до поліпептидів. Шлунковий сік
дорослої людини має невелику ліполітичну активність. Ліпаза шлункового соку має
велике значення в гідролізі жирів грудного молока під час вигодовування дітей.
Фермент хімозин викликає звурдження молока. Желатиназа розщеплює білок
сполучної тканини - желатин. Слиз, що входить до шлункового соку, містить мукоїди,
які захищають слизову оболонку шлунка від хімічних і механічних подразнень, а
соляна кислота надає йому бактерицидні властивості.
РЕГУЛЯЦІЯ ВИДІЛЕННЯ ШЛУНКОВОГО СОКУ Розрізняють три фази секреції: мозкову,
шлункову та кишкову. 1. Мозкова фаза - запускається умовними
рефлексами, які викликаються виглядом, запахом, словом про їжу. Потім, при
потраплянні їжі в рот, включаються безумовнорефлекторні механізми: їжа
подразнює рецептори порожнини рота, збудження надходить у довгастий мозок, а
звідти по блукаючому нерву - до шлунка, стимулюючи виділення шлункового соку. 2. Шлункова
фаза. Харчовий хімус, заповнюючи шлунок, подразнює рецептори слизової,
імпульси по аферентних нервах блукаючого нерва передаються в секреторний центр
довгастого мозку і звідти по еферентних волокнах в складі того ж блукаючого
нерва повертаються до залоз шлунка, стимулюючи їх діяльність. Під час шлункової
фази до нервових приєднуються гуморальні механізми. Гуморальними подразниками є
гастрин, ацетилхолін. Гастрин виробляється клітинами слизової шлунка і
активується тільки в кислому середовищі. Із шлунка цей гормон всмоктується в кров
і через неї діє на залози шлунка, активуючи їх. Вивільнення гастрину
посилюється екстрактами (бульйонами) м'яса й овочів. Стимулююче значення для
шлункової секреції має гістамін, який утворюється в слизовій шлунка. 3. Кишкова
фаза шлункової секреції починається з моменту надходження першої порції
кислого хімусу в дванадцятипалу кишку. Стимулюючі та гальмівні впливи з кишки
на шлункову секрецію здійснюються нервовими і гуморальними механізмами. Нервові
впливи з механо- і хеморецепторів кишки через секреторний блукаючий нерв
рефлекторно посилюють шлункову секрецію і сприяють травленню хімусу, який
залишився в шлунку. Однак найбільше значення в цій фазі мають не рефлекторні, а
гуморальні механізми, які регулюються гормонами шлунково-кишкового тракту. Так,
при надходженні кислого вмісту шлунка в дванадцятипалу кишку в ній знижується
рН (із слабколужного стає кислим). У цих умовах слизова кишки виділяє секретин
і холецистокінінпанкреозимін, які всмоктуються в кров і, надходячи до залоз
шлунка, гальмують їх секрецію в кишковій фазі. Гальмівний вплив проявляють і
такі гормони, як ентерогастрин, серотонін. Гальмування виділення шлункового
соку спостерігається також при негативних емоціях, больових подразниках,
посиленій фізичній роботі. Реалізація цих впливів здійснюється через симпатичну
нервову систему.
МОТОРНА ФУНКЦІЯ ШЛУНКА Моторна функція шлунка полягає у скороченні
його гладких м'язів. Ця функція забезпечує депонування в шлунку прийнятої їжі,
перемішування її із шлунковим соком, пересування до виходу в кишечник і
порційну евакуацію хімусу в дванадцятипалу кишку. Розрізняють тонічні
скорочення шлунка, які підтримують постійний внутрішньопорожнинний тиск і
відповідність об'єму шлунка до об'єму їжі. Моторику шлунка стимулює блукаючий
нерв. Симпатичний нерв, навпаки, гальмує рухову активність шлунка. Існують і
гуморальні механізми регуляції моторики. Такі гормони шлунковокишкового тракту,
як мотилін і гастрин підсилюють, а холецистокінінпанкреозимін гальмують її.
Залежно від консистенції, харчовий хімус знаходиться в шлунку протягом 3 - 10
год. Найдовше затримується жирна їжа, а білкова затримується довше, ніж вуглеводна.
Перехід харчової кашки зі шлунка в дванадцятипалу кишку відбувається не
безперервно, а порціями, при рефлекторному розслабленні пілоричного сфінктера. Цей
рефлекторний акт називається пілоричним затульним рефлексом.
ТРАВЛЕННЯ У ДВАНАДЦЯТИПАЛІЙ КИШЦІ Харчовий хімус у дванадцятипалій
кишці перетравлюється під дією травних соків підшлункової залози, а також
жовчі. В результаті білки, жири і вуглеводи підлягають розщепленню до речовин,
які надалі можуть всмоктуватися в кров і лімфу. СКЛАД, ВЛАСТИВОСТІ, РЕГУЛЯЦІЯ ВИДІЛЕННЯ ПІДШЛУНКОВОГО СОКУ Підшлунковий сік - безколірна рідина,
має лужну реакцію і містить ферменти, які розщеплюють білки, жири і вуглеводи.
Протеолітичні ферменти (трипсин, хемотрипсин) розщеплюють білки до пептидів і
амінокислот. Ці ферменти виробляються підшлунковою залозою в неактивному стані.
Протеолітичні ферменти (розщеплюють білки) підшлункового соку діють тільки в
лужному середовищі, на відміну від пепсину шлункового соку. Ліполітичні
ферменти (ліпаза, фосфоліпаза) розщеплюють жири і фосфоліпіди до жирних кислот
і гліцерину. Ці ферменти діють тільки в лужному середовищі і розщеплюють жири,
які раніше були емульговані жовчю. Амілолітичні ферменти (амілаза, мальтаза,
лактаза) гідролізують вуглеводи. Амілаза розщеплює полісахарид крохмаль до
дисахаридів. Мальтаза розщеплює дисахарид мальтозу до глюкози. Лактаза
розщеплює молочний цукор до моносахариду глюкози
ЖОВЧ. Крім підшлункового соку, в
дванадцятипалу кишку виділяється жовч. Жовч утворюється гепатоцитами печінки
постійно (800-1000 мл на добу) і накопичується в жовчному міхурі, звідки
надходить у дванадцятипалу кишку тільки в процесі травлення при наявності в ній
жирної їжі. Розрізняють міхурову і печінкову жовч, які відрізняються густиною і
концентрацією. Міхурова жовч густіша темніша. До складу жовчі входить вода,
жовчні кислоти і жовчні пігменти, а також холестерин, лецитин. Пігменти жовчі
утворюються з гемоглобіну, який вивільнився після руйнування еритроцитів.
Реакція жовчі слабколужна. Жовчні кислоти емульгують (роздробляють) жири, тобто
зменшують поверхневий натяг хімусу, жир розпадається на дрібненькі частинки,
утворюється жирова емульсія. В такому емульгованому вигляді жир розщеплюється
ліпазою соку підшлункової залози на гліцерин і жирні кислоти. Жовч активує
ліпазу. Таким чином жовч сприяє і розщепленню, і всмоктуванню жиру. Речовинами,
які викликають утворення жовчі, є продукти розщеплення білків при прийомі їжи. На
умовні подразники - запах, вигляд їжі виділяється незначна кількість жовчі.
КИШКОВИЙ СІК У тонкій кишці
під впливом кишкового соку відбувається остаточне розщеплення (гідроліз) усіх
харчових речовин до стадії мономерів і всмоктування їх в кров і лімфу. Кишкові
залози знаходяться в слизовій оболонці дванадцятипалої і всієї тонкої кишки. Ці
залози секретують кишковий сік - мутну, в'язку слабколужну рідину. За добу
утворюється близько 1,8 л соку. Кишковий сік містить такі ферменти, як
пептидази, ліпаза, амілаза, мальтаза, лактаза. Пептидази розщеплюють
поліпептиди до амінокислот. Таким чином, у кишечнику відбувається остаточне
розщеплення білка до амінокислот. Кишковий сік містить до 20 ферментів, які
беруть участь у завершальному етапі гідролізу. Крім травної функції, кишковий
сік захищає слизову оболонку, підтримує хімус у рідкому стані, сприяє лужній
реакції кишкового вмісту. Кишковий сік виділяється рефлекторно тільки під час
потрапляння хімусу в кишечник при подразненні механо- і хеморецепторів
слизової. Місцеве механічне і хімічне подразнення (продукти гідролізу білка, жиру,
кислоти) слизової кишки хімусом викликає рефлекторне соковиділення в кишечнику.
Секреторними нервами є парасимпатичні нерви. Виділення кишкового соку
посилюється гуморальними механізмами, а саме такими гормонами, як секретин,
холецистокінін-панкреазимін, мотилін.
ВСМОКТУВАННЯ Всмоктування - це перехід поживних речовин з
порожнини травного тракту у внутрішнє середовище організму - кров і лімфу.
Всмоктування відбувається в будь-якому відділі шлунковокишкового тракту, але в
основному - в тонкій кишці. У ротовій порожнині всмоктуються лікарські форми
(валідол, нітрогліцерин), в шлунку – ліки, алкоголь, в товстій кишці - вода і
закінчується всмоктування невеликої кількості продуктів гідролізу білків,
жирів, вуглеводів, які не всмоктались в тонкій кишці. Стінки тонких кишок
спеціально пристосовані для всмоктування. Завдяки наявності в стінці кишечника
складок та ворсинок. Ворсинка є структурною основою всмоктування. На мембранах
мікроворсинок відбувається кінцевий розпад речовин - мембранне травлення. Кожна
ворсинка має артеріолу, капіляри, вену а також лімфатичний капіляр. Саме лімфатичний капіляр всмоктує розчинені
поживні речовини з порожнини кишечника. Рух ворсинок є важливим у процесі всмоктування. За
добу в тонкій кишці всмоктується до 8 л води з солями, 100 г білка, 100 г жиру
і 400 грамів вуглеводів. Всмоктування
глюкози, амінокислот і особливо мінеральних солей сприяє одночасному
надходженню води. Разом з водою всмоктуються і водорозчинні вітаміни. Вуглеводи
всмоктуються у вигляді моносахаридів (глюкози, галактози, фруктози) в тонкій
кишці. Моносахариди, що всмокталися, потрапляють у ворітну вену, яка несе
венозну кров із непарних органів черевної порожнини у печінку. Частина глюкози
затримується печінкою і з неї синтезується глікоген - вуглеводне депо. Інша
частина глюкози попадає в загальний кровотік, розноситься по всьому організму і
використовується як основний енергетичний матеріал. Білки всмоктуються у
вигляді амінокислот, ди- і трипептидів в тонкій кишці. Всмоктавшись у кров,
амінокислоти потрапляють по системі ворітної вени в печінку, де значна частина
їх використовується для синтезу білків крові. Жири: жирні кислоти, моногліцериди, фосфоліпіди,
холестерин - найактивніше всмоктуються в дванадцятипалій і порожній кишці. До
90 % жиру всмоктується з кишечника в лімфу. Тому через 3- 4 години після
приймання жирної їжі лімфатичні судини заповнені лімфою, яка за кольором
нагадує молоко. Невелика кількість (10-20 %) жиру всмоктується відразу в кров
разом із жиророзчинними вітамінами. Всмоктавшись у лімфу і кров, жири
потрапляють у загальний кровотік. Більша частина жиру відкладається в жирових
депо, звідки використовується для енергетичних і пластичних цілей.
МОТОРИКА ТОНКОЇ КИШКИ Основним видом моторики кишечника є
перистальтика, яка виникає при узгодженому скороченні циркулярних і поздовжніх
м'язових шарів кишкової стінки. При цьому хвилеподібні рухи, які відбуваються
один за одним, проходять уздовж усього кишечника, внаслідок чого харчова кашка
проштовхується до прямої кишки. Подразниками перистальтичних рухів є місцеве
механічне подразнення харчовим хімусом. Ось чому груба їжа викликає посилення
перистальтики кишечника. Це рефлекторний акт. Парасимпатичні нерви активізують
моторику кишечника, а симпатичні — пригнічують. Посилюють моторику і гормони:
мотилін, гастрин, гістамін та продукти розпаду речовин.
ТРАВЛЕННЯ В ТОВСТІЙ КИШЦІ Сік товстої кишки виділяється лише при
надходженні до неї хімусу у відповідь на механічні і хімічні подразнення. Велику
роль у травленні відіграє мікрофлора товстої кишки. Під її дією відбувається
бродіння вуглеводів і гниття білків. Рослинна клітковина розкладається під дією
бактерій. Вивільнені при цьому речовини перетравлюються ферментами кишкового
соку і всмоктуються. Мікрофлора кишечника бере участь у синтезі вітамінів групи
В і К. У товстій кишці відбувається кінцеве всмоктування води, внаслідок чого
рідкий хімус ущільнюється. Формуванню калу сприяють також грудки слизу
кишкового соку. До складу калу входять неперетравлені частинки, слиз, злущені
клітини епітелію кишечника, пігменти, що розклалися (вони надають калу
коричневого кольору), бактерії.
АКТ ДЕФЕКАЦІЇ Дефекація - випорожнення кишечника - є
рефлекторним актом і настає внаслідок подразнення механорецепторів прямої кишки
каловими масами. Сфінктери (внутрішній і зовнішній) закривають вихід із кишки.
При перистальтичному скороченні гладких м'язів прямої кишки і розслабленні
м'язів-сфінктерів кал виходить назовні. Центр дефекації локалізується в поперековокрижовому
відділі спинного мозку. Через парасимпатичні нерви тонус сфінктерів
зменшується, а перистальтика збільшується, симпатичні впливи протилежні. Це
мимовільний рефлекс. Однак на спинальні центри впливають розташовані вище
центри головного мозку, включаючи кору великих півкуль, що робить акт дефекації
довільним.
ТЕСТИ ДО
ПРАКТИКИ «ФІЗІОЛОГІЯ ТРАВЛЕННЯ»
ТЕСТ 1 При
рефлекторному акті жування треба встановити відповідність між структурами
рефлекторної дуги (А,Б,В,Г,Д) та структурами організму (1,2,3,4,5).
А
– рецептори Б – аферентні нерви В – ЦНС Г – еферентні нерви Д – робочий орган 1 – рухові волокна
трійчастого нерва 2 – чутливі волокна трійчастого нерва 3 – слині залози 4 – слизова порожнини рота 5
– центр жування, Записати спочатку букву, а через тире цифру.
ТЕСТ 2 Що з вказаних тверджень відповідає
процесу фізіології травлення?
1.
Амілаза
та мальтаза розщеплюють білки та існують в слині
2.
Амілаза
та мальтаза розщеплюють вуглеводи та існують в підшлунковому соку
3.
Амілаза
та мальтаза розщеплюють жири та існують в шлунковому соку
4.
Амілаза
та мальтаза розщеплюють вуглеводи та існують в слині
5.
Амілаза
та мальтаза розщеплюють вуглеводи та існують в шлунковому соку
ТЕСТ 3 Виділення шлункового соку в будь яку
фазу гальмують:
1.
активація симпатичних нервів 2. активація парасимпатичних нервів 3. гормон
кишечника холецистокінінпанкреозимін 4. посилена фізична робота 5. гормон
шлунку гістамін
ТЕСТ 4 Після всмоктування крізь ворсинки
кишечнику речовини потрапляють у кров (до ворітної вени) та у лімфу (до лімфосудин).
Що з поживних речовин потрапляє у кров?
1.амінокислоти
2.жирні кислоти 3.холестерин 4.водорозчинні вітаміни 5.жиророзчинні вітаміни
ТЕСТ
5 Яка локалізація центрів ЦНС при довільному акті дефекації?
1.
центри
м’язів внутрішнього сфінктеру 2. центри спинного мозку 3. підкіркові
центри 4. центри кори головного мозку 5.
центри м’язів зовнішнього сфінктеру
ТЕСТ 6 При рефлекторному акті слиновиділення треба
встановити відповідність між структурами рефлекторної дуги (А,Б,В,Г,Д) та структурами
організму (1,2,3,4,5).
А
– рецептори Б – аферентні нерви В – ЦНС Г – еферентні нерви Д –робочий орган 1 – слизова порожнини рота 2
– слині залози 3 – центр слиновиділення в довгастому мозку 4 – чутливі нервові волокна 5 – рухові волокна.
Записати спочатку букву, а через тире цифру.
ТЕСТ 7 Що з вказаних процесів
регулюється рефлекторними (нервовими) та гуморальними (гормонами в крові)
механізмами?
1.
Шлункова
фаза виділення шлункового соку
2.
Пілоричний
затульний рефлекс
3.
Мозкова
фаза виділення шлункового соку
4.
Перистальтика
кишечника
5.
Кишкова
фаза виділення шлункового соку
ТЕСТ 8 Як впливають парасимпатичні нерви (наприклад
блукаючий) на вказані процеси?
1.
сприяє виділенню рідкої слини 2. посилюють перистальтику кишечника 3. сприяє
виділенню густої слини 4. стимулюють моторику шлунка 5. зменшують тонус
анального сфінктера
ТЕСТ 9 У якій формі всмоктуються крізь ворсинки
кишечнику білкові речовини в кров?
1.амінокислоти
2.дипептиди 3.холестерин
4.водорозчинні вітаміни 5.глюкоза
ТЕСТ
10 Встановити відповідність
між відділами ШКТ та наявністю
кислотно-лужного середовища.
Записати
спочатку букву, а через тире цифру(або 1, або2).
А
– порожнина роту Б – шлунок В – 12-пала
кишка тонкого кишечника Г – інші відділи
тонкого кишечника
Д – товстий кишечник
1-
Лужне
або слабко-лужне середовище
2-
Кислотне
середовище
Комментарии
Отправить комментарий