21.02.22 ГР 2 А ЛС АНАТОМІЯ Лекція з теми: «АНАТОМІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ»

 

21.02.22  ГР 2 А ЛС  АНАТОМІЯ

Лекція з теми: «АНАТОМІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ

СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ»

         У серцево-судинній системі виділяють серце - центральний орган кровообігу, ритмічні скорочення якого зумовлюють рух крові, і судини - систему трубочок, по яких рухається рідина. Залежно від характеру рідини, розрізняють кровоносні та лімфатичні судини. Кровоносні судини - це артерії, артеріоли, капіляри та венули і вени. По артеріях кров рухається від серця на периферію (до тканин), а по венах кров рухається з периферії (від тканин) до серця. Артерії за током крові галузяться на дрібніші судини аж до артеріол, що розпадаються на систему найдрібніших судин - капілярів. Капіляри мають просвіт діаметром близько 8 мкм, що майже відповідає діаметру червоних кров'яних тілець. Від капілярів починаються дрібні вени (венули), які поступово зливаються, стають більшими, і до серця кров тече по найбільших венах.

 Артеріоли мають досить добре розвинутий м'язовий шар, завдяки чому їх просвіт може розширюватися і звужуватися (залежно від потреб органа). Стінка капілярів побудована із одного шару плоских ендотеліальних клітин, тому через неї легко проходять різноманітні речовини, що розчинені в рідині, і гази, тобто ці судини виконують обмінну функцію.

Артерії являють собою циліндричної форми трубки, по яких кров транспортується від серця до органів і тканин. їхня стінка досить товста і має три шари: зовнішній (адвентиція) - сполучнотканинна оболонка; середній (медія) - м'язова оболонка з гладкими м'язовими волокнами; внутрішній (інтима) - ендотеліальна оболонка, на якій в деяких судинах є ще внутрішня еластична мембрана, що надає стінкам судин міцності та пружності.                                                                         Капіляри -це мікроскопічні судини, що знаходяться в тканинах і сполучають

артерії з венами. Саме в них відбувається обмін речовин. Капіляри знаходять-ся майже в усіх органах і тканинах, крім епідермісу, рогівки, кришталика, волосся, нігтів, емалі та дентину зубів. Товщина їхньої стінки становить близько 1 мкм, а довжина - 0,2-0,7 мм. В капілярах, на  відміну від інших судин, відсутній м’язовий шар.

Вени мають здатність спадатися, тому що їхня стінка тонша за артеріальну і містить менше гладких м'язових та еластичних волокон. Але, на відміну від артерій, вени мають клапани, які перешкоджають зворотному рухові крові в цих судинах.

 Між артеріальними та венозними судинами існують судини-сполучення, які мають назву анастомозів. Якщо з якоїсь причини (травма, пухлина, атеросклероз) порушений кровообіг по основних (магістральних) судинах, анастомози беруть на себе їх функцію. При цьому той чи інший орган кровопостачається завдяки так званому колатеральному кровообігу.

СЕРЦЕ: БУДОВА, ТОПОГРАФІЯ

БУДОВА СТІНКИ СЕРЦЯ. КАМЕРИ СЕРЦЯ

Серце (cor) - це непарний порожнистий м'язовий орган, що розташований у лівій половині грудної порожнини (2/3 органа) в передньому середостінні. За формою серце нагадує конус. Його звужена частина - верхівка - спрямована вниз, вперед і вліво, а розширена - основа - спрямована вгору і назад. Серце має передню (груднино-реберну), нижню (діафрагмальну) і медіастинальну (легеневу) поверхні. На поверхні серця розрізняють вінцеву борозну, яка розміщується поперечно і є межею між передсердями і шлуночками. На передній поверхні серця проходить передня міжшлуночкова борозна, а на нижній - задня міжшлуночкова борозна. Ці борозни з'єднуються між собою в ділянці верхівки серця. Стінка серця побудована із трьох шарів: ендокарда (внутрішнього), міокарда (середнього) та епікарда (зовнішнього). Ендокард (endocardium) вистеляє всі камери серця й утворює його клапани. Міокард (myocardium) складається із особливої серцевої посмугованої м'язової тканини, її скорочення не залежить від нашої волі. Розрізняють міокард передсердь і міокард шлуночків, м'язові пучки яких між собою не сполучаються. Почерговість і ритмічність скорочення шлуночків і передсердь відбувається за рахунок провідної системи серця, яка представлена м'язовими волокнами особливої будови, що утворюють пучки і вузли. Епікард (epicardium) утворений тонкою пластинкою сполучної тканини та шаром клітин епітеліального характеру і є вісцеральним листком навколосерцевої серозної оболонки - перикарда. Крім серця, епікард покриває початкові частини великих судин, що виходять або входять у серце: аорти, легеневого стовбура, нижньої та верхньої порожнистих вен. Перикард (pericardium - осердя) - це тонкий і разом з тим міцний фіброзно-серозний мішок, в якому лежить серце. Він складається із двох шарів: зовнішнього -фіброзного і внутрішнього - серозного. Зовнішній шар -фіброзний перикард - біля основи серця переходить в адвентицію великих судин. Серозний перикард має дві пластинки - парієтальну, яка вистеляє з внутрішньої сторони фіброзний перикард, і вісцеральну, яка покриває серце і є його зовнішньою оболонкою - епікардом. Між цими двома пластинками знаходиться щілиноподібна порожнина, заповнена 1 -2 мл серозної рідини, яка зменшує тертя під час серцевих скорочень.

Серце людини чотирикамерне, воно поздовжньою міжпередсердною та міжшлуночковою перегородкою розділене на дві половини - ліву і праву, які між собою в нормі не сполучаються . У верхній частині обох половин знаходяться передсердя - праве і ліве, а в нижній - правий та лівий шлуночки. Кожне передсердя сполучається з відповідним шлуночком через передсердношлуночковий отвір. Ззовні близько кожного передсердя є праве та ліве вушка.  М'язовий шар лівого шлуночка товстіший за аналогічний шар правого шлуночка. На внутрішній поверхні шлуночків є вирости міокарда - сосочкові м'язи (справа-два, зліва-три). У ліве передсердя впадають чотири легеневі вени, що несуть артеріальну кров із легень. У праве передсердя впадають верхня та нижня порожнисті вени, що несуть венозну кров від усіх частин тіла .  Із лівого шлуночка виходить аорта, яка несе артеріальну кров через велике коло кровообігу до всіх органів і тканин. Із правого шлуночка виходить легеневий стовбур, яким починається мале коло кровообігу. Він несе венозну кров до легень.

 Отже, в правій половині серця знаходиться венозна кров, у лівій - артеріальна. Клапани серця утворені складками ендокарда. Передсердно-шлуночкові отвори закриваються передсердно-шлуночковими (атріовентрикулярними) клапанами. Клапан між правими передсердям і шлуночком називається тристулковим клапаном (має три стулки).  У лівій половині серця є двостулковий клапан - мітральний . Стулки клапанів за допомогою сухожилкових ниток з'єднуються із сосочковими м'язами ,  тому вони не вивертаються із шлуночків в передсердя при скороченні (систолі) шлуночків. Отже, і кров із шлуночків при їх скороченні не потрапляє назад у передсердя. Отвори легеневого стовбура та аорти теж мають клапани з півмісяцевими стулками .  При розслабленні (діастолі) шлуночків ці стулки заповнюються кров'ю і закривають отвори судин, перешкоджаючи зворотному току крові в шлуночки.

 2. ПРОЕКЦІЯ СЕРЦЯ НА ПЕРЕДНЮ СТІНКУ ГРУДНОЇ ПОРОЖНИНИ Серце в передньому середостінні розташоване асиметрично: більша його частина знаходиться зліва від серединної лінії, справа залишаються лише праве передсердя й обидві порожнисті вени. На передню грудну стінку серце проектується так: верхня його межа відповідає верхньому краю хрящів III пари ребер; нижня межа йде від верхнього краю хряща V правого ребра до верхівки серця; верхівка знаходиться в лівому V міжребер'ї, на 1 -2 см медіальніше від лівої середньоключичної лінії; права межа проходить на 2 см вправо від правого краю груднини; ліва межа йде від хряща III лівого ребра до верхівки серця. Межі серця залежать від віку, статі, конституції тіла людини, захворювань. У медичній практиці проекція меж серця на передню грудну стінку визначається методом перкусії (вистукування).

 СУДИНИ СЕРЦЯ Артерії серця беруть початок від цибулини аорти (початкового розширеного висхідної частини аорти) і оточують серце подібно їх називають вінцевими артеріями. Права вінцева артерія, a. coronaria dextra, проходить у правій вінцевій борозні, де анастомозує із огинаючою гілкою лівої вінцевої артерії. Найбільшою гілкою правої вінцевої артерії є задня міжшлуночкова артерія, яка проходить в однойменній борозні серця. Ліва вінцева артерія, a. coronaria sinistra, поділяється на дві гілки: передню міжшлуночкову й огинаючу. Остання є продовженням основного стовбура артерії, проходить у вінцевій борозні, де анастомозує з правою вінцевою артерією. Передня міжшлуночкова артерія проходить в однойменній борозні серця і в ділянці його верхівки анастомозує із задньою міжшлуночковою артерією (гілкою правої вінцевої артерії). Вени серця є більш чисельними, ніж артерії. Більшість із них збираються в одну широку венозну судину - вінцеву пазуху, яка розміщена на задній поверхні серця, у вінцевій борозні, і відкривається в праве передсердя. Серце також має вени, які відкриваються безпосередньо у праве передсердя.

ВЕЛИКЕ І МАЛЕ КОЛА КРОВООБІГУ

На початку XX століття видатний учений Вільям Гарвей довів, що серцево-судинна система складається з великого і малого кіл кровообігу. Таким чином, артеріальна і венозна системи не є ізольованими, а зв'язані між собою як єдина система кровоносних судин. Серце ссавців, в тому числі і людини, являє собою порожнистий чотирикамерний м'язовий орган. Воно поділяється на два передсердя і два шлуночки. Велике коло кровообігу починається від лівого шлуночка і закінчується правим передсердям . Скорочуючись, лівий шлуночок викидає артеріальну кров в аорту, а потім, проходячи через артерії, артеріоли, капіляри всього тіла, вона надходить у венули. Останні збираються спочатку в дрібні, а потім зливаються у великі вени і впадають в нижню та верхню порожнисті вени, які несуть венозну кров у праве передсердя. З фізіологічної точки зору велике коло кровообігу є обмінним, чи метаболічним, тому що кров, циркулюючи по ньому, несе до клітин необхідні поживні речовини і забирає від них продукти метаболізму. Мале коло кровообігу починається від правого шлуночка і закінчується лівим передсердям. Від правого шлуночка венозна кров по легеневій артерії надходить у капіляри легень, а звідти артеріальна кров через легеневі вени повертається в ліве передсердя. З фізіологічної точки зору мале коло кровообігу є газообмінним, тому що при проходженні через легеневі капіляри кров віддає вуглекислий газ і насичується киснем. Серцеве коло кровообігу починається з цибулини аорти (висхідна її частина) і закінчується в правому шлуночку; куди впадає вінцевий синус.