26.11.21
2 А ЛС ЕКОЛОГІЯ
Лекція.
Формування
здорового способу життя.
План
1. Здоровий
спосіб життя та його критерії (рівень життя, якість та стиль життя). Складові
здорового способу життя.
Здоровий
спосіб життя – це дії, звички, певні обмеження, пов’язані з оптимальною якістю
життя, яка охоплює соціальні, розумові, духовні, фізичні компоненти, та,
відповідно, із зниженням ризику розвитку захворювань. Здоровий спосіб життя
поєднує усе, що сприяє виконанню людиною професійних, суспільних і побутових
функцій в оптимальних для здоров’я умовах і виражає орієнтованість особистості
в напрямку формування, збереження і зміцнення як індивідуального, так і
суспільного здоров’я.
У
літературі, рекламі, на рівні побутового спілкування і через інші канали
інформації досить часто, на жаль, розглядається і пропонується можливість
збереження і зміцнення здоров’я шляхом використання якого-небудь чергового
засобу з «чудодійними властивостями» (рухова активність того чи іншого
різновиду, біологічно активні харчові домішки, психотренінг, очищення
організму) – кількість таких засобів незліченна. Проте, окремі оздоровчі методи
та процедури не дають бажаного й стабільного поліпшення здоров’я, тому що не
торкаються цілісної психосоматичної структури людини. Прагнення до радикального
поліпшення здоров’я за рахунок якого-небудь одного засобу принципово
неправильне, оскільки не охоплює всього різноманіття взаємозв’язків
функціональних систем, які формують організм людини, і зв’язків самої людини з
природними факторами – усього того, що в остаточному підсумку визначає
гармонійність її життєдіяльності та здоров’я.
Виходячи
з зазначених передумов, структура здорового способу життя повинна включати
різноманітні елементи, які стосуються усіх аспектів здоров’я – фізичного,
психічного, соціального і духовного.
Здоровий
спосіб життя включає наступні основні компоненти:
1.
Дотримання правил особистої гігієни (раціональний добовий режим, загартовування
організму, догляд за тілом і порожниною рота, використання раціонального одягу
і взуття).
2.
Раціонально збалансоване харчування.
3.
Оптимальний руховий режим (регулярна рухова активність середньої
інтенсивності).
4.
Відсутність шкідливих звичок.
5.
Володіння елементарними методиками самоконтролю. Медичний контроль
(профілактичні огляди).
6.
Культуру міжособистісного спілкування і поводження в колективі (створення
навколо себе і для себе сприятливого психологічного клімату).
7.
Психофізичну саморегуляцію організму (уміння протистояти стресу).
8.
Статеву культуру.
Здоровий
спосіб життя має постійно та цілеспрямовано формуватися упродовж життя людини,
а не залежати від обставин і життєвих ситуацій. Тільки у цьому випадку він буде
важелем первинної профілактики, зміцнення та формування здоров’я, сприятиме
удосконаленню резервних можливостей організму, забезпечуватиме успішне
виконання соціальних і професійних функцій, незалежно від політичних,
економічних і соціально-психологічних ситуацій.
Питання
спроможності (неспроможності) вести здоровий спосіб життя – надзвичайно
суб’єктивне, тому що воно, перш за все, детерміноване ступенем усвідомлення
людиною важливості реальних дій у цьому напрямі. Навіть за відсутності деяких
об’єктивних умов (комфортне житло, належне харчування, достатній дохід тощо),
особи з високим рівнем свідомості стосовно здорового способу життя прагнуть
діяти заради власного здоров’я. І навпаки, за досить оптимальних умов брак
особистих стимулів унеможливлює досягнення мети: бути здоровим.
2. Зміст
діяльності щодо формування здорового способу життя. Передумови покращення
здоров’я.
Поняття
здорового способу життя. З позицій викладеного розуміння феномена здоров`я
людини походить визначення поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це все в
людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що
сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення
умов життя - праці, відпочинку, побуту.
Складові
ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я - фізичної,
психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (в тому числи
споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів,
протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут
(якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і
фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки
у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного
розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, використання засобів
різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного
розвитку, його підтримку, відновлення сил після фізичних і психічних
навантажень).
Для
усвідомлення ЗСЖ важливі поінформованість і можливість доступу до спеціальних
профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес старіння,
наявність належних екологічних умов, інших складових ЗСЖ, що стосуються
переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і духовного
здоров`я.
Проблема
формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в багатьох
соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях. Особливої
актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у світі в
цілому, так й в Україні.
Тенденції
розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років, змусили
суспільство по-новому поставитись до складових здоров’я та формування здорового
способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим питанням
приділяють увагу різні науки – медицина, гігієна, охорона здоров’я, екологія,
педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука - валеологія.
Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню ціннісних
орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового способу
життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам здорового
способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді присвячені
наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс валеології -
наука про здоровий спосіб життя.
Наш
підхід розглядає формування здорового способу життя молоді як важливу складову
молодіжної та соціальної державної політики. Втім передбачає: по-перше -
вивчення уявлень молоді про здоровий спосіб життя та розробку методів оцінки
здоров’я індивіда; по-друге - формування свідомості та культури здорового
способу життя; по-третє - розробку методик навчання молоді здоровому способу
життя; по-четверте - впровадження соціальних програм культивування здорового
способу життя та збереження здоров’я; по-п’яте, - розробку та впровадження
системи скринінгу і моніторингу здорового способу життя молоді.
Ми
акцентуємо увагу на формуванні здорового способу життя саме молоді, оскільки
саме у молоді роки відбувається сприйняття певних норм та зразків поведінки,
накопичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб та мотивів,
визначення ціннісних орієнтацій, інтересів та уявлень.
Зваживши
всі аспекти у межах цієї парадигми щодо здорового способу життя, слід зазначити
важливість таких питань:
-
чи має індивід знання про здоровий спосіб життя;
-
чи існують можливості отримати ці знання;
-
чи знає індивід, де отримати необхідні або додаткові знання;
-
чи доступні ці джерела для кожного;
-
чи достатній рівень його підготовки, щоб скористатися знаннями;
-
порівняння свого життя із принципами здорового способу життя;
-
самооцінка необхідності змін у своєму житті та усвідомлення цієї необхідності;
-
оцінка наявності об`єктивних (що не залежать від індивіда) можливостей для
здорового способу життя;
-
оцінка наявних суб`єктивних (що залежать від індивіда) можливостей для
здорового способу життя;
-
оцінка спроможності змінити суб’єктивні можливості, що заважає цим змінам, чи
прагне сам індивід до цих змін, які умови необхідні, щоб змінити.
По
кожній з трьох зазначених вище категорій моделі якості життя є досить
розроблені індикатори здорового способу життя:
1)
задоволеність своїми даними: зовнішність; тіло; успішність або виконання
службових обов`язків порівняно з іншими; своїм статусом у колективі
(виробничий, друзів, однодумців тощо); своїм статусом у сім`ї; своїм
сприйняттям світу.
2)
задоволеність соціальним оточенням: сприйняття соціальних проблем; сім`я;
сусіди; родичі; колеги; товариші у закладі освіти; рівень соціальної
напруженості; політична ситуація; довіра до керівних органів; рівень безпеки.
3)
задоволеність можливостями: рівень зарплатні; житло; предмети довготривалого
користування; престижні речі; одяг; харчування; транспорт; освіта; робота;
медичне обслуговування; культурні запити; заняття спортом; проведення вільного
часу (наявність закладів, їх доступність за цінами); спілкування; отримання
інформації; сексуальні стосунки; громадська активність.
Такий
підхід дозволяє розглядати індивідів у контексті оточення та умов життя,
узагальнювати на рівні однорідних утворень, конкретних населених пунктів чи
мікрорайонів.
Певний
досвід вивчення соціального самопочуття населення накопичений і українською
соціологічною наукою. Найбільш ґрунтовні напрацювання зроблені протягом
останніх років у межах дослідження суспільства, що трансформується. Аналіз
соціального самопочуття людей як їхньої реакції на соціальні зміни увійшов у
практику емпіричних соціологічних досліджень в Україні всупереч невизначеності
теоретичної інтерпретації категорії “соціального самопочуття”. Найбільш
важливим є те, що соціальне самопочуття розглядається як інтегративний
показник, що відбиває головні сфери життєдіяльності людини та емоційну оцінку
людиною соціальної дійсності та власного місця в ній. Серед ґрунтовних наукових
досліджень слід зазначити роботу Є.І. Головахи та Н.В. Паніної “Інтегрований
індекс соціального самопочуття”. Перелік емпіричних індикаторів умовно
поділений на 11 сфер соціальної діяльності індивіда, кожна з яких обмежується
рівним числом індикаторів: сфера соціальних відносин; сфера соціальної безпеки;
сфера національних відносин; соціально-політична сфера; професійно-трудова
сфера; інформаційно-культурна сфера; рекреаційно-культурна сфера;
матеріально-побутова сфера (1-й рівень необхідності); матеріально-побутова
сфера (2-й рівень – тобто предмети не першої необхідності); сфера
міжособистісних стосунків; особистісна сфера (якості особи).
Ще
одним колективом, який системно вивчає соціальне самопочуття окремих груп
населення, є Український інститут соціальних досліджень (попередня назва –
Український науково-дослідний інститут проблем молоді). Починаючи з 1991 р.
моніторингові дослідження становища молоді постійно включали такі складові, як
соціально-економічне становище, соціально-політичні орієнтації, рівень
соціальної напруженості, ціннісні орієнтації, духовність, громадянська
самосвідомість, моделі поведінки, соціальні безпека та захист,
професійно-трудова діяльність, культурні потреби та рівень їх задоволення, стан
здоров`я, структура харчування, рівень задоволеності різними аспектами свого життя,
життєві плани, сімейно-шлюбні стосунки тощо20.
Показники
здорового способу життя, можливостей його реалізації та засобів впливу на його
формування.
Рухова
активність. Одним із найважливіших показників здорового способу життя є обсяг
фізичних навантажень. Як безпосередні показники рухової активності, що
впливають на визначення здорового способу життя (чи нездорового), використано
індикатори про наявність (чи відсутність), характер і обсяг фізичних
навантажень, які дають чіткі підстави для розподілу респондентів стосовно цього
аспекту здорового способу життя.
Харчування.
Показовим чинником здорового способу життя є структура (якісний склад)
продуктів харчування, що вживаються в повсякденному режимі. Уявлення про ці
показники дають відповідні індикатори, структуровані за кількістю вживання
продуктів в часі і ступенем їх користі для організму.
Шкідливі
звички. Питома вага шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, наркотиків,
інших хімічних речовин) у комплексі впливів, що визначають спосіб життя, надзвичайно
суттєва. Саме тому цей аспект опитування містить велику кількість індикаторів,
які досить повно відбивають спектр проблеми - причини не паління, віковий і
кількісний зріз тих, хто палить, паління в оточенні, віковий, кількісний і
якісний ознаки вживання алкоголю, віковий і структурний аналіз наркотизації,
ступінь поінформованості і усвідомлення шкоди подібних звичок.
Безпечна
сексуальна поведінка, чинник розповсюдження ВІЛ/СНІДу. Статистика поширення в
Україні в останні роки захворювань, що передаються статевим шляхом і ВІЛ/СНІДу,
дані щодо погіршення репродуктивного здоров‘я молоді потребують ретельного
вивчення цих явищ у вітчизняному молодіжному середовищі. З огляду на це,
опитування містить такі індикатори, що достатньо повно і різноманітно відбивають
основні аспекти проблеми: інформацію про початок статевого життя,
характеристики статевих контактів молоді, ступінь обізнаності щодо засобів
запобігання статевим захворюванням і засобів контрацепції, сексуальну
орієнтацію, ступінь задоволення статевим життям, обізнаність з проблеми
ВІЛ/СНІДу, ставлення до груп ризику і хворих.
Можливості
реалізації здорового способу життя. Опитування з проблем здорового способу
життя, звичайно, не може обминути питання, щодо можливостей його реалізації
молоддю в існуючих умовах. Але складність вивчення полягає в тому, що питання
можливості (неможливості) вести здоровий спосіб життя надзвичайно суб‘єктивне,
тому що воно перш за все детерміновано ступенем усвідомлення людиною важливості
дій в цьому напрямі. Навіть при відсутності деяких об‘єктивних умов (комфортне
житло, належне харчування, достатній доход тощо) особи з високим рівнем
свідомості стосовно здорового способу життя прагнуть діяти заради власного
здоров‘я. І навпаки, за достатньо об‘єктивних умов нестача особистісних
стимулів унеможливлює прагнення бути здоровим. Тому вельми проблематично
пропонувати такі індикатори для опитування, які б об‘єктивно висвітлювали
реальні можливості (неможливості) реалізації здорового способу життя - ці
можливості переважно залежать від самої людини. З огляду на це, опитування не
містить прямих запитань щодо згаданих можливостей - є вони чи ні. З іншого
боку, існує певний мінімум об‘єктивних умов життя, який обумовлює можливості
реалізації здорового способу життя. Тому опитувальник містить декілька
індикаторів, що опосередковано спрямовані на виявлення таких можливостей. Це
індикатор добробуту родини, який опосередковано характеризує потенційну
можливість реалізації здорового способу життя, індикатор ставлення найближчого
оточення до цінностей здоров‘я теж певний показник такої можливості, оскільки
складно вести здоровий спосіб життя при негативному ставленні друзів і
знайомих. Певні уявлення щодо цієї можливості дають індикатори ступеня
перманентного стресу і захворюваності - хвора або постійно психічно напружена
людина обмежена в реалізації здорових дій.
Крім
того, опосередкованими індикаторами можливостей пропонувалося пряме запитання -
щодо наявності взуття і одягу для занять фізичною культурою. Воно обумовлено не
стільки тим, що можливість занять фізичною культурою і спортом залежить від
наявності екіпіровки, скільки тим, що молодь потребує достатньо модної
екіпіровки, аби не видаватися гірше, ніж однолітки. Тому цей індикатор
об`єктивно відбиває не факт наявності (відсутності) будь-якого одягу і взуття
для занять фізичною культурою і спортом, а, скоріше, суб‘єктивне сприйняття
респондентами своєї можливості займатися. В цьому контексті наявність порядної
екіпіровки опосередковано свідчить ще й про певні дії або принаймні прагнення
до занять.
Певну
інформацію про суб‘єктивну оцінку молоддю наявних обмежень щодо можливостей
здорового способу життя дають показники стурбованості питаннями занять
фізкультурою і спортом, поінформованості про здоровий спосіб життя, стану
довкілля.
Можливі
засоби впливу на формування здорового способу життя. З огляду на необхідність
впровадження політики здоров‘я у молодіжному середовищі питання засобів цього
впровадження є одним з головних. Індикатори опитування спрямовувались на
визначення найбільш впливових, ефективних засобів, на сприйняття їх
функціонування молоддю. Характер впливів різних джерел на формування способу
життя молоді відбивають індикатори різних джерел інформації та їх ефективності.
Комментарии
Отправить комментарий