К основному контенту

12.11.21 ГРУПИ 4 А,Б ЛС СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА ЛЕКЦІЯ З ТЕМИ: «Організація санітарно епідеміологічної служби»

 

12.11.21   ГРУПИ 4  А,Б ЛС СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА

ЛЕКЦІЯ З ТЕМИ:  «Організація санітарно епідеміологічної служби»

1.     Державна санітарно-епідеміологічна служба України 

(Держсанепідслужба України) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовувалась і координувалась Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров'я України. Основними завданнями Держсанепідслужби України були внесення пропозицій щодо формування державної політики у галузі санітарного та епідемічного добробуту населення і реалізація державної політики у цій галузі.
Службу очолював головний державний санітарний лікар України — перший заступник міністра охорони здоров'я України
.

2.     Завдання служби

Державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України була централізованою системою органів, установ, закладів та підрозділів санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, яка реалізовувала державну політику в сфері забезпечення санітарного та епідемічного добробуту населення та спрямовує свою діяльність на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їхнього здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
про Державну санітарно-епідеміологічну службу

1. Державна санітарно-епідеміологічна служба (Держсанепідемслужба) є урядовим органом державного управління, який діє у складі МОЗ і йому підпорядковується.

2. Держсанепідемслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами МОЗ, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями Держсанепідемслужби є:

участь у реалізації державної політики у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, безпеки для здоров’я і життя людини середовища життєдіяльності;

узагальнення практики застосування законодавства у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, розроблення пропозицій щодо вдосконалення актів законодавства;

визначення першочергових заходів щодо профілактики інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їх здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності;

забезпечення санітарно-епідеміологічного нормування;

аналіз причин і умов виникнення ситуацій санітарного та епідемічного неблагополуччя, підготовка пропозицій щодо запобіжних заходів і контроль за їх проведенням;

участь у координації діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

координація роботи з проведення гігієнічного виховання населення.

4. Держсанепідемслужба відповідно до покладених на неї завдань:

організовує діяльність та здійснює в межах своїх повноважень управління установами, закладами, частинами і підрозділами державної санітарно-епідеміологічної служби України;

здійснює у межах своїх повноважень державний санітарно-епідеміологічний нагляд та контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами;

визначає порядок та проводить державну санітарно-епідеміологічну експертизу і видає висновки щодо відповідності  об’єктів експертизи вимогам санітарних норм;

організовує та проводить вимірювання, випробування і дослідження з метою визначення впливу на стан здоров’я і життя людини повітря, води, ґрунту, продукції, інших об’єктів середовища життєдіяльності, визначених законодавством;

здійснює гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, дезінфекційних засобів, спеціальних харчових продуктів, ведення реєстрів висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, відповідних державних реєстрів;

визначає порядок проведення дезінфекційних заходів, організовує здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за застосуванням дезінфекційних засобів;

визначає порядок проведення усіх видів експертизи, випробування, дослідження, спеціалізованої оцінки у разі проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, гігієнічної регламентації та державної реєстрації небезпечних факторів, дезінфекційних засобів, спеціальних харчових продуктів, а також порядок проведення аналізу небезпечних для здоров’я людини факторів на всіх етапах виробництва та реалізації харчових продуктів;

акредитує установи і заклади системи державної санітарно-епідеміологічної служби України;

аналізує і прогнозує санітарну та епідемічну ситуацію в Україні та інформує органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування про прогнозований розвиток цієї ситуації, можливий ризик для здоров’я і життя людини;

здійснює в межах своїх повноважень функції головного (провідного) органу у системі органів виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, безпеки для здоров’я і життя людини середовища життєдіяльності;

вносить в установленому порядку до органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування пропозиції щодо проведення заходів із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

організовує здійснення санітарних заходів щодо охорони території України від занесення та поширення особливо небезпечних (у тому числі карантинних) і небезпечних інфекційних хвороб;

погоджує санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи, що розробляються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, контролює їх здійснення;

забезпечує проведення санітарних заходів щодо безпеки харчових продуктів, здійснює організаційне забезпечення та методичне керівництво Національною комісією із зводу харчових продуктів Кодекс аліментаріус;

організовує розроблення санітарних норм, погоджує державні стандарти, технічні регламенти та інші нормативно-технічні документи на вироби, сировину, технології, інші об’єкти середовища життєдіяльності у частині вимог щодо їх безпеки для здоров’я і життя людини;

організовує ведення державного обліку інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

подає в установленому порядку пропозиції щодо обмеження або заборони в’їзду на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експорту, імпорту, транзиту вантажів і товарів з держав або регіонів у зв’язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх території;

аналізує причини та умови виникнення і поширення інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей;

встановлює вимоги щодо безпеки для здоров’я і життя людини середовища життєдіяльності;

подає в установленому порядку пропозиції щодо формування державного замовлення на підготовку фахівців з профілактики інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей; здійснює державну закупівлю медичних імунобіологічних  препаратів, дезінфекційних, інформаційно-методичних засобів тощо, науково-дослідних робіт, необхідних для забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

подає в установленому порядку пропозиції щодо розроблення проектів державних і погоджує проекти галузевих програм забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

взаємодіє з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян з питань санітарного та епідемічного благополуччя населення;

здійснює в межах своїх повноважень міжнародне співробітництво з питань безпеки для здоров’я і життя людини середовища життєдіяльності,  зокрема продовольчої продукції, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

представляє Кабінет Міністрів України і МОЗ за їх дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України;

здійснює ліцензування дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (крім тих, що проводяться на об’єктах ветеринарного контролю);

здійснює у межах своїх повноважень управління майном установ і закладів;

виконує інші функції згідно із законодавством.

5. Держсанепідемслужба має право:

залучати працівників органів виконавчої влади, вітчизняних та іноземних учених, експертів та інших працівників підприємств, установ,  організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду і вирішення питань, що належать до її компетенції;

утворювати, реорганізувати та ліквідувати в установленому порядку установи і заклади;

здійснювати контроль і проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції;

одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції;

видавати в межах своїх повноважень нормативно-правові акти і накази організаційно-розпорядчого характеру.

 

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

ГР 2 А ЛС 08.04.21 ФІЗІОЛОГІЯ Лекція з теми: «ФІЗІОЛОГІЯ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ»

  ГР 2 А ЛС     08.04.21      ФІЗІОЛОГІЯ Лекція з теми:   «ФІЗІОЛОГІЯ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ» МЕХАНІЗМ СЕЧОУТВОРЕННЯ   Згідно із сучасними уявленнями, сечоутворення є результатом 3-х процесів: фільтрації, реабсорбції, секреції. ФІЛЬТРАЦІЯ Початковий етап - фільтрація - відбувається у ниркових тільцях і закінчується утворенням первинної сечі. Загальна поверхня кровоносних капілярів клубочка досягає 1,5 м^/100 г нирки. Фільтраційний бар'єр, що знаходиться на шляху рідини із просвіту капіляра в порожнину капсули ниркового тільця, складається з 3-х шарів: ендотелію, базальної мембрани і епітеліальних клітин. За допомогою електронної мікроскопії виявили, що всі ці шари мають пори - "вікна", через які проходить вода і більшість розчинених у плазмі речовин. Проте ці "вікна" не пропускають формених елементів крові і білків. Таким чином, у нормі склад первинної сечі подібний до плазми крові, за винятком білків з молекулами великих розмірів...

ДЛЯ 2 а ЛС та 2 б ЛС СОЦІАЛЬНА МЕДИЦИНА 16.09.21 Лекція з теми: «Показники здоров’я населення»

  Лекція з теми: «Показники здоров’я населення» У XXI сторіччі досягнуті значні успіхи у виживанні людства. Смертність населення в цілому зменшується, середня очікувана тривалість життя значно підвищується. Цей процес нерівномірно розповсюджується по окремих країнах світу. В розвинених країнах світу більшість населення помирає з причин, пов’язаних з хронічними захворюваннями, хворобами системи кровообігу, злоякісними новоутвореннями. Більшість цих захворювань обумовлені розвитком цивілізації . В даний час розрізняють здоров'я населення (громадське здоров'я) і здоров'я індивіда (індивідуальне здоров'я). Індивідуальне здоров'я - здоров'я окремої людини. Його оцінюють по персональному самопочуттю, наявності або відсутності захворювань, фізичному стану і т.д. Є визначення індивідуального здоров’я за ВООЗ.   Групове здоров'я - здоров'я окремих спільнот людей: вікових, професійних і т.д. Громадське здоров'я відбиває здоров'я індивідуумів, з яких с...

4 А Б Л/С соціальна медицина 20.10.21 Лекція : ЕКСПЕРТИЗА СТІЙКОЇ ТА ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ

  4 А Б    Л/С   соціальна медицина   20.10.21     Лекція : ЕКСПЕРТИЗА СТІЙКОЇ ТА ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ         Розрізняють два види непрацездатності — тимчасову і стійку. Під тимчасовою непрацездатністю розуміють такий стан організму, за якого гостре захворювання, загострення хронічного захворювання або травма не дають хворому можливості тимчасово займатися трудовою професійною діяльністю . Тимчасова непрацездатність може бути частковою або повною. Якщо хворий тимчасово не може продовжувати свою професійну трудову діяльність, але загальний стан його здоров'я дозволяє виконувати іншу роботу, не порушуючи процесу лікування, це свідчить про часткову тимчасову   непрацездатність. Такий хворий потребує переведення на іншу роботу на визначений термін. Тимчасову непрацездатність вважать повною, якщо хворий у зв'язку із захворюванням або травмою потребує звільнення від усіх робіт на визначений термін . Е...