27.09.21 гр. 2 Б ЛС соціальна медицина Тема: «Організація медичного обслуговування населення в Україні».

 

27.09.21  гр. 2 Б ЛС соціальна медицина

Тема: «Організація медичного обслуговування населення в Україні».

 

1. Принципи медичного обслуговування

1. Завданням медичного обслуговування є збереження, відновлення і зміцнення здоров'я населення шляхом забезпечення універсального охоплення доступною, якісною та безпечною медичною допомогою.

2. Медичне обслуговування здійснюється за такими принципами:

1) доступність медичного обслуговування, яка полягає у безперешкодному доступі до закладів охорони здоров'я незалежно від географічних, економічних, соціальних, культурних, організаційних чи мовних бар'єрів;

2) комплексність медичного обслуговування, яка передбачає надання необхідного спектра медичних послуг при кожному зверненні пацієнта з врахуванням його індивідуальних особливостей та стану здоров'я;

3) наступність і безперервність медичного обслуговування, яка передбачає координацію діяльності в процесі надання пацієнтові медичної допомоги в різний час, різними спеціалістами та закладами охорони здоров'я, стандартизацію вимог до медичної документації, технічного оснащення, організації процесу надання медичної допомоги;

4) інтегрованість медичного обслуговування - надання медичної допомоги, шляхом координації дій окремих надавачів медичних послуг в цілях досягнення економічної ефективності, поліпшення якості і підвищення рівня задоволеності користувачів і постачальників медичної допомоги;

5) адекватність медичного обслуговування, яка полягає у відповідності медичної допомоги справедливим потребам і очікуванням пацієнта в рамках прийнятної для пацієнта якості життя і передбачає забезпечення можливості отримання споживачем необхідної йому допомоги в потрібний час, в зручному для нього місці, в достатньому обсязі і з прийнятними витратами;

6) ефективність медичного обслуговування, яка полягає у забезпеченні досягнення оптимальної при наявних ресурсах результативності медичної допомоги, наданої з дотриманням вимог медико-технологічних документів та етичних принципів;

7) орієнтованість на пацієнта та його задоволеність, яка передбачає участь пацієнта у прийнятті рішень при наданні йому медичної допомоги і вимірювання задоволеності пацієнта її результатами;

8) безпека процесу надання медичних послуг, що передбачає заборону застосування медичних технологій та обладнання, які визнані небезпечними у встановленому порядку, та обмеження шкідливих впливів на пацієнта і лікаря відповідно до вимог законодавства щодо безпеки та охорони праці, санітарного та епідемічного благополуччя.

 

2. Організація діяльності закладів охорони здоров'я

1. Заклад охорони здоров'я незалежно від форми власності здійснює свою діяльність за наявності ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики та може бути акредитованим у встановленому законодавством порядку.

2. Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність відповідно до статуту (положення), що затверджується в установленому законодавством порядку.

3. Заклади охорони здоров'я мають право надавати послуги з медичного обслуговування у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежуються медичною допомогою, але безпосередньо пов'язані з її наданням.

4. Заклад охорони здоров'я може бути клінічною базою для розміщення і функціонування навчальних та/або дослідницьких підрозділів вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів III - IV рівня акредитації та закладів післядипломної освіти, науково-дослідницьких установ.

Критерії визначення закладу охорони здоров'я як клінічного закладу та порядок його взаємодії з навчальним закладом/науково-дослідницькою установою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис державного і комунального закладу охорони здоров'я визначає керівник закладу за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) та власником в межах бюджетних асигнувань.

Штатний розпис державних та комунальних закладів охорони здоров'я формується на підставі нормативів навантаження на медичних працівників, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, та обсягу медичної допомоги, яка надається закладом охорони здоров'я відповідного типу, профілю і спеціалізації.

Оплата праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України. Умови, порядок і розміри оплати праці зазначених працівників, а також порядок встановлення виплат медичним працівникам відповідно до обсягу та якості виконаної роботи визначаються Кабінетом Міністрів України.

Регулювання оплати праці працівників закладів охорони здоров'я інших організаційно-правових форм здійснюється на основі системи угод і колективних договорів відповідно до законодавства України.

Регулювання оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я, що фінансуються з бюджету і мають додаткові джерела фінансування та власні надходження, здійснюється у порядку, передбаченому абзацом другим цієї частини.

 

3. Особливості додаткової діяльності молодших спеціалістів з медичною освітою за цивільно-правовими договорами

1. За наявності сертифікату на професійну діяльність молодші спеціалісти з медичною освітою можуть надавати послуги з медичного обслуговування на підставі договорів про надання відповідних послуг без отримання ліцензії на медичну практику.

2. Перелік послуг з медичного обслуговування, які можуть надаватися молодшими спеціалістами з медичною освітою та порядок такої діяльності затверджується центральним органом державної влади, що забезпечує формування політики у сфері охорони здоров'я.

3. Порядок отримання сертифікату на професійну діяльність визначається центральним органом державної влади, що забезпечує формування політики у сфері охорони здоров'я.

 

4. Права та обов'язки закладів охорони здоров'я

1. Заклади охорони здоров'я усіх форм власності мають право на:

участь у реалізації програми державних гарантій у сфері охорони здоров'я шляхом укладання відповідних договорів;

своєчасне отримання коштів від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері закупівель послуг з медичного обслуговування, реімбурсації, послуг громадського здоров'я;

відшкодування збитків спричинених обставинами, що об'єктивно вплинули на видатки закладу, пов'язані з виконанням договору у рамках програми державних гарантій у сфері охорони здоров'я.

Перелік обставин, за яких закладам відшкодовуються збитки, пов'язані з виконанням договору у рамках програми державних гарантій у сфері охорони здоров'я, та порядок відшкодування затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Заклади, а також лікарі фізичні особи - підприємці, що надають первинну медичну допомогу та первинну стоматологічну допомогу за договорами про медичне обслуговування населення у рамках реалізації програми державних гарантій у сфері охорони здоров'я, мають право встановлювати пацієнтам, які їх обрали у якості надавачів відповідної допомоги, індивідуальні графіки проходження регулярних профілактичних оглядів у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що формує політику у сфері охорони здоров'я.

3. Заклади охорони здоров'я усіх форм власності для участі у реалізації програми державних гарантій у сфері охорони здоров'я зобов'язані:

пройти акредитацію у встановленому законодавством порядку;

забезпечувати ведення медичних записів, облік і звітність відповідно до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що формує політику у сфері охорони здоров'я.

Для закладів охорони здоров'я, що утворені шляхом реорганізації інших закладів зберігається рівень акредитації який мав той заклад, у результаті реорганізації якого утворено новий заклад, до проходження ним акредитації.

4. Заклади, а також лікарі фізичні особи - підприємці, що надають первинну медичну допомогу та первинну стоматологічну допомогу за договорами про медичне обслуговування населення у рамках реалізації програми державних гарантій у сфері охорони здоров'я, зобов'язані забезпечити пацієнтам, які їх обрали у якості надавачів відповідної допомоги, регулярні профілактичні огляди за узгодженим з пацієнтом графіком.

5. Заклади охорони здоров'я у разі застосування медичних технологій з доведеною неефективністю та/або доведено небезпечних для пацієнта можуть бути притягнуті до відповідальності у встановленому законом порядку.

 

5. Права та обов'язки громадян України щодо медичного обслуговування

1. Громадяни України мають право на:

отримання інформації про порядок фінансування медичного обслуговування та лікарських засобів, передбачених програмою державних гарантій у сфері охорони здоров'я;

отримання медичної допомоги та лікарських засобів відповідно до програми державних гарантій у сфері охорони здоров'я;

вибір лікаря і закладу охорони здоров'я у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері хорони здоров'я;

надання лікарям, третім особам права доступу до персональних даних у тому числі медичних записів;

оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів програми державних гарантій у сфері охорони здоров'я.

2. Громадяни України зобов'язані:

надавати відповідні документи та достовірну інформацію, необхідні для отримання медичної допомоги та лікарських засобів у межах програми державних гарантій у сфері охорони здоров'я;

регулярно, відповідно до складеного лікарем що надає первинну медичну допомогу та первинну стоматологічну допомогу індивідуального графіку, проходити профілактичні огляди;

виконувати інші, передбачені законодавством, вимоги, пов'язані з реалізацією програми державних гарантій у сфері охорони здоров'я.

3. Громадяни України несуть відповідальність за порушення законодавства щодо медичного обслуговування, забезпечення лікарськими засобами відповідно до закону.

 

6. Система управління якістю медичного обслуговування та забезпечення безпеки пацієнтів

1. Управління якістю медичного обслуговування та забезпечення безпеки пацієнтів і персоналу здійснюється шляхом скоординованої діяльності щодо:

ліцензування господарської діяльності з медичної практики та контролю дотримання ліцензійних вимог;

сертифікації професійної діяльності лікарів та молодших спеціалістів з медичною освітою;

акредитації закладів охорони здоров'я;

оцінки медичних технологій;

сертифікації систем управління якістю закладів охорони здоров'я;

стандартизації медичної допомоги;

впровадження в закладах охорони здоров'я системи безперервного поліпшення і оцінки якості медичної допомоги;

зовнішнього та внутрішнього аудиту медичного обслуговування у закладах охорони здоров'я;

моніторингу індикаторів якості медичного обслуговування;

вивчення думки пацієнтів та членів їх сімей щодо медичного обслуговування у закладах охорони здоров'я.

отримання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки.

навчання та перевірки знань з питань охорони праці працівників та посадових осіб.

2. Координацію управління якістю медичного обслуговування забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

 

7. Безперервне поліпшення якості медичної допомоги

1. Безперервне поліпшення якості медичної допомоги є обов'язковим компонентом діяльності закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності.

2. Безперервне поліпшення якості медичної допомоги, передбачає:

проведення аналізу ситуації та виявлення чинників, що впливають на якість (внутрішній аудит якості медичного обслуговування);

прийняття, впровадження та оцінку ефективності рішень щодо усунення системних недоліків якості медичного обслуговування.

Відповідальність за належну організацію заходів безперервного поліпшення якості медичної допомоги покладається на керівника закладу охорони здоров'я.

 

Поняття і терміни, що вживаються в законодавстві про охорону здоров'я

У цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров'я основні поняття мають таке значення:

здоров'я - стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад;

заклад охорони здоров'я - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників;

медична послуга - послідовно визначені дії або комплекс дій суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я, спрямовані на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєнням і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами, які мають самостійне значення і використовується як основа планування їх обсягу та вартості.

медична допомога - це медична послуга або комплекс медичних послуг, що надається пацієнтам із застосуванням діагностичних та лікувальних методів, включно з лікарськими засобами, передбачених медико-технологічними документами.

медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я або сертифікат на професійну діяльність молодшого спеціаліста з медичною освітою, що не обов'язково обмежується медичною допомогою;

мережа закладів охорони здоров'я - сукупність закладів охорони здоров'я, що забезпечують потреби населення у медичному обслуговуванні на відповідній території;

невідкладний стан людини - раптове погіршення фізичного або психічного здоров'я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров'ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин;

охорона здоров'я - система заходів, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров'я, медичними та фармацевтичними працівниками і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя;

пацієнт - фізична особа, яка звернулася за медичною допомогою та/або якій надається така допомога;

домедична допомога - невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов'язані здійснювати такі дії та заходи;

рідкісне (орфанне) захворювання - захворювання, яке загрожує життю людини або яке хронічно прогресує, призводить до скорочення тривалості життя громадянина або до його інвалідності, поширеність якого серед населення не частіше ніж 1:2000.

Зміст інших понять і термінів визначається законодавством України та спеціальними словниками понять і термінів Всесвітньої організації охорони здоров'я.";

 

Погроза або насильство щодо медичного або фармацевтичного працівника

1. Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень щодо медичного або фармацевтичного працівника у зв'язку із виконанням ними своїх службових обов'язків, застосована з метою припинення службової діяльності медичного або фармацевтичного працівника або зміни її характеру, заволодіння майном чи з іншою метою в інтересах того, хто погрожує, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

2. Умисне нанесення побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження медичному або фармацевтичному працівнику у зв'язку із виконанням ними своїх службових обов'язків -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження медичному або фармацевтичному працівнику у зв'язку із виконанням ними своїх службових обов'язків -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.