для гр 2 А ЛС екологія 16.09.21 ЛЕКЦІЯ: «Гігієна грунту»

 

ЛЕКЦІЯ: «Гігієна грунту»

 

Грунт значною мірою впливає на здоров'я і санітарні умови проживання людей. Залежно від хімічного складу і характеру грун­ту змінюються рослинність місцевості, хімічний склад продуктів рослинного і тваринного походження. Від нестачі чи надлишку пев­них елементів у грунті залежить їх кількість у воді, рослинах, що впливає на здоров'я населення. Так, при нестачі йоду виникає енде­мічний зоб, при нестачі фтору - карієс зубів, при надлишку фто­ру - флюороз, молібдену - молібденова подагра і ряд інших захво­рювань. Території з недостатністю чи надлишком певних елементів у грунті називають також геохімічними провінціями.

Від фізико-хімічних властивостей грунту залежить формуван­ня складу підземних вод. Заболоченість грунту, або високе стояння рівня ґрунтових вод робить клімат місцевості нездоровим і може бути причиною появи надлишкової вологості у будинках.

Потрапляння шкідливих речовин-з грунту в організм людини можна схематично представити у вигляді таких біологічних лан­цюжків (контактів):

1. Грунт-людина. Частіше при ручній праці в сільському гос­подарстві.

2. Грунт - атмосферне повітря-людина. У результаті розпаду органічних речовин утворюються метан, аміак, сірководень тощо, які можуть змінювати природний склад повітря, грунту і впливати на хімічний стан атмосфери.

3. Грунт - підземні води людина. Хімічні речовини (добрива, отрутохімікати, промислові відходи), що знаходяться в грунті мо­жуть потрапляти у підземні води,, із зливовими і талими водами мігрувати на великі відстані і з питною водою поступати в організм людини.

4. Грунт - відкрита водойма-людина. Зливовими і талими во­дами хімічні речовини змиваються з прилеглих територій у водойму, звідти під час купання або вживання води через рот або шкіру проникають в організм людини.

5. Грунт-відкрита водойма-риба-людина. Хімічні речовини, що потрапили у водойму, акумулюються рибою, яка вживається людиною.

6. Грунт — рослинні продукти харчування-людина. Через ко­реневу систему хімічні речовини з грунту потрапляють у рослини, які вживаються людьми у їжу.

7. Грунт-рослини-тварини-людина. Рослини спочатку вжи­ваються тваринами, а продукти тваринного походження-людиною.

Важливе значення грунту полягає і в тому, що його використо­вують для знешкодження рідких і твердих покидьків, багатих на органічні речовини, патогенні мікроорганізми і яйця гельмінтів. При незадовільному впорядкуванні населених місць і погано організо­ваній очистці покидьки і нечистоти забруднюють грунт, а при роз­кладанні органічних речовин - і атмосферне повітря сморідними газами. Забруднений органічними речовинами грунт є поживним середовищем для патогенних мікроорганізмів, які можуть заражати поверхневі й підземні води, овочі, поширюватися мухами, гризуна­ми І з ґрунтовим пилом.

У сучасних умовах зростає гігієнічне значення грунту в ство­ренні оптимальних санітарних умов життя населення не тільки з точки зору розміщення населених пунктів, але і використання вели­ких земельних масивів для різноманітних сфер людської діяльності. При цьому грунт не повинен шкідливо впливати на здоров'я людей.

З метою запобігання негативного впливу грунту на здоров'я людей вирішальне значення мають благоустрій і утримання населе­них пунктів, а також улаштування каналізації, брукування, озеле­нення, систематичне прибирання і поливання вулиць та дворів, са­нітарна охорона грунту. І раціонально організована очистка тери­торій від покидьків.

 

Роль грунту в поширенні Інфекційних хвороб і геогельмінтІв

У грунті постійно знаходиться велика кількість мікроорганізмів. Є мікроби, які живуть у грунті постійно, інші можуть знаходитися тривалий час, а деякі швидко гинуть. Велике значення при цьому має здатність ряду мікроорганізмів утворювати спори, що захища­ють їх від згубної дії різних негативних природних факторів. Тоді вони можуть жити у грунті роками. До таких мікробів належать збудники ботулізму, правця, газової гангрени і сибірки.

Палички сибірки можуть потрапляти у грунт з екскрементами і трупами тварин, хворих на сибірку, зі стічними водами шкірнопереробних заводів, а також з водою, у якій мили вовну. Спори бак­терій сибірки живуть у грунті, протягом десятків років. При по­їданні трави, забрудненої спорами, худоба заражається сибіркою. При ходьбі босоніж по забрудненому грунті, при наявності на шкірі ніг подряпин чи ран люди можуть також заразитися сибіркою.

Патогенні мікроорганізми, які не мають спор, умов для розм­ноження у грунті, переважно гинуть через декілька днів або тижнів, хоч можуть жити і декілька місяців (табл. 5.1). Однак ще до своєї загибелі ці мікроорганізми можуть потрапити з грунту в поверхневі або підземні води, на поверхню овочів або ягід, на руки людей, їх поширюють також гризуни, мухи та інші комахи. Гризуни при цьому можуть бути не тільки переносниками інфекцій, але і їх джерелом.

Покидьки можуть бути причиною поширення ряду інфекцій і глистяних Інвазій, є добрим середовищем для виживання і розмножен­ня мікроорганізмів. При погано організованій очистці населених місць вони можуть забруднювати грунт, підземні й поверхневі води.

В процесі життєдіяльності людей утворюється значна кількість рідких і твердих покидьків. До рідких відносяться відходи життє­діяльності людей і тварин (фекалії, сеча), води, що утворюються при приготуванні їжі, митті тіла, прибиранні приміщень, пранні білизни, залишки їжі, помиї, стічні води різних підприємств, атмос­ферні й поливні води. До твердих належать сміття, що утворюєть­ся при прибиранні приміщень і вулиць, відходи на промислових підприємствах І в побуті, при утриманні тварин та ін. (сміття, гній, трупи тварин, залишки продуктів тощо).

Як рідкі, так і тверді покидьки погіршують умови проживання населення, забруднюють довкілля, негативно впливають на сані­тарний стан населених пунктів та здоров'я людей. Фекалії, гній, сеча, рештки продуктів, трупи тварин, розкладаючись, виділяють смердючі гази. Крім того, вони містять патогенні мікроорганізми І є небезпечними в епідемічному відношенні.

У процесі життєдіяльності кожен мешканець протягом року утворює приблизно б т покидьків. З них від 0,7 до 1,0 тонн склада­ють екскременти, 200-250 кг-сміття, а решта-помиї. Ще по 10 кг сміття утворюється на кожному квадратному метрі вулиць з твер­дим покриттям. При цьому не враховуються забруднені атмосферні й промислові води.

Рідкі покидьки, оскільки містять велику кількість поживних речовин, є добрим середовищем для розмноження не тільки мікро­організмів, а також гризунів і мух. Мухи відіграють надзвичайно велику роль в розповсюдженні кишкових Інфекцій. На поверхні нечистот, в скупченні гною або сміття муха за один раз відкладає приблизно 100-150 яєць, з яких через 5-7 днів виростають дорослі мухи, здатні відкладати яйця. З одного ящика для відходів, який знаходиться в антисанітарних умовах, влітку виплоджується кілька тисяч мух на добу. За сезон кожна муха робить 4-5 кладок.

З нечистот, покидьків мухи залітають у житло, сідають на про­дукти харчування, посуд, забруднюючи їх хвороботворними мікроба­ми, що знаходяться в них на лапках, у стравоході, кишечнику, виді­леннях тощо. Мухи можуть розносити понад 60 видів збудників

При травматичних пошкодженнях і вогнепальних пораненнях, коли відбувається забруднення ран грунтом, можливе виникнення правцю І газової гангрени. Тому з метою попередження захворю­вань на правець і газову гангрену людям із забрудненими землею ранами в обов'язковому порядку необхідно робити відповідні щеп­лення. Деякі групи населення, зокрема землекопів, пожежників тощо, необхідно також імунізувати проти цих інфекцій.

Особливо велику роль відіграє грунт у поширенні глистяних захворювань таких, як аскаридоз та трихоцефальоз. Одна самка аскариди за добу відкладає в кишечнику людини десятки тисяч яєць, які з фекаліями потрапляють у грунт. У грунті протягом 10-15 діб яйця дозрівають до інвазійної стадії. За сприятливих умов яйця аскариди можуть зберігатися у грунті більше року, їх знаходять у грунті подвір'їв, дитячих майданчиків, шкіл, пляжів, у ящиках з піском для ігор тощо. Дозрілі яйця аскариди можуть потрапляти в організм людини з овочами, забрудненими під час удобрення грун­ту свіжими фекаліями, стічними водами, а також з питною водою, харчовими продуктами, пилом, заноситися в рот забрудненими ру­ками. 

Самоочищенню грунту сприяє контакт органічних решток з повітрям (аерація), а також оранка, перекопування чи інші методи зрихлення. Недостатня кількість повітря або надлишок органічних речовин уповільнюють самоочищення, і розкладання органічних речовин проходить з утворенням смердючих газів, які забруднюють атмосферу. Це необхідно враховувати при виборі методу ліквідації покидьків, що утворюються в процесі життя і діяльності людини. Кінцевим продуктом самоочищення грунту є гумус. Гумус -це пе­регній, який містить органічні речовини, але не загниває, не виді­ляє газів з неприємним запахом, не принаджує мух І гризунів, є безпечним в епідемічному відношенні і широко використовується як добриво в городництві й квітковому господарстві тощо.

Особливу групу складають медичні покидьки. За своєю приро­дою, концентрацією чи фізичними, хімічними та інфікуючими влас­тивостями вони можуть бути причиною виникнення серйозних зах­ворювань і сприяти підвищенню смертності людей. 

Очистка населених пунктів полягає у плановому збиранні, тимчасовому зберіганні, видаленні й утилізації покидьків. Це необ­хідно робити в найкоротші строки і регулярно. Кожний з цих за­ходів повинен до мінімуму зводити можливість контакту людини з покидьками, починаючи з моменту збирання їх у відповідні ящики, контейнери, відра, баки тощо, вивезення і знищення. Для збирання і тимчасового зберігання рідких відходів (фе­калій та сечі людей) будують різного типу убиральні. Убиральні повинні бути зручними і теплими, не забруднювати повітря, грунт, підземні води. Незалежно від типу, убиральні потрібно утримувати в чистоті. Необхідно виключити доступ мух до нечистот.

Для збирання і зберігання помий викопують спеціальні ями-помийниці, які складаються з наземної і підземної частини. Підзем­на частина влаштовується так само, як вигріб дворової убиральні, а наземна являє собою ящик з кришкою і дерев'яною решіткою, на яку кладуть солому або інший фільтрувальний матеріал для затри­мання великих часток. Люк вигребу роблять утепленим і щільним. Решітку періодично очищають від покидьків і переносять їх у ящик для сміття. У міру заповнення ями рідину вивозять на поля заорю­вання, асенізації або поливають нею компостні купи.

Нечистоти в неканалізованих населених пунктах знешкоджу­ють ґрунтовим методом на полях асенізації чи полях заорювання. Перші, крім знешкоджування нечистот, використовуються і для вирощування сільськогосподарських культур, другі-тільки для зне­шкоджування. В обох випадках застосовують здатність грунту до самоочищення. При цьому органічні рештки нечистот мінералізу­ються, патогенні мікроорганізми гинуть, а грунт збагачується по­живними речовинами.

Поля заорювання поділяють на дві ділянки І використовують лише для знищення нечистот. Одну заливають влітку, другу - взим­ку. Перед заливкою ділянку переорюють і на підготовлену землю рівномірно з цистернасенізаційного траспорту виливають нечистоти. Через 1-2 дні восени, коли ділянка підсохне, нечистоти переорю­ють. Зимові ділянки заливають взимку. А весною, коли все розмер­знеться, нечистоти всмокчуться, ділянку знову переорюють. Поля заорювання для вирощування сільськогосподарських культур не використовуються, і тому вони можуть прийняти більше нечистот, ніж поля асенізації.

Поля асенізації складаються з 4 ділянок. Кожну ділянку зали­вають нечистотами один раз у три роки. Через рік після заливу на цьому полі можна вирощувати трави, наступного - злаки, на чет­вертий - буряк, картоплю, тобто такі сільськогосподарські культу­ри, які не вживаються в їжу у сирому вигляді.