Для гр. 2 А СС 26. 01.21
анатомія
Тема:«ВЕНИ ВЕЛИКОГО КОЛА КРОВООБІГУ.
ЛІМФАТИЧНІ
СУДИНИ »
З усіх органів і тканин кров відтікає у верхню та
нижню порожнисті вени,
які впадають у праве передсердя. Виділяють окремо систему ворітної вени.
СИСТЕМА ВЕРХНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ
Верхня порожниста
вена (v. cava superior) збирає кров з голови, шиї, верхніх кінцівок, стінок
грудної порожнини. Вона утворюється при злитті правої та
лівої плечоголовних вен на рівні з'єднання І ребра з грудниною. В неї впадає
непарна вена. Плечоголовні вени (права і ліва) формуються кожна внаслідок
злиття підключичної та внутрішньої яремної вен. У плечоголовні вени впадають
вени щитоподібної залози та внутрішні грудні. Вени голови та шиї вливаються у
три основні парні стовбури: внутрішню, зовнішню та передню яремні вени.
Внутрішня яремна
вена збирає кров із порожнини черепа, а також із зовнішньої поверхні голови та
від язика, глотки, щитоподібної залози. Вона починається в
ділянці яремного отвору і на шиї проходить у складі судинно-нервового пучка.
Зовнішня яремна вена збирає кров з потиличної ділянки, вушної раковини. Вона
впадає в підключичну вену. Передня яремна вена збирає кров з передньої ділянки
шиї над під'язиковою кісткою і впадає у зовнішню яремну або підключичну вену.
Вени верхньої кінцівки. Розрізняють поверхневі та глибокі вени верхньої
кінцівки ..
Поверхневі вени - це головна вена (латеральна) і основна вена (медіальна). У
ділянці ліктьової ямки вони з'єднуються короткою проміжною веною ліктя. Головна
вена впадає в пахвову, а основна - у плечову. Ці вени формуються на кисті (переважно
по дві вени одну артерію). Ліктьові та променеві вени формують дві плечові
вени, які утворюють одну пахвову вену. Пахвова вена продовжується в підключичну
вену. Підключична вена лежить на верхній поверхні І ребра, попереду від
однойменної артерії. Зливаючись із внутрішньою яремною веною, вона формує
плечоголовну вену. Ліва та права плечоголовні вени, зливаючись, утворюють
верхню порожнисту вену. Вени грудної порожнини представлені непарною та
напівнепарною венами, які збирають кров із стінок і органів правої та лівої
половин грудної порожнини. Вони лежать у задньому середостінні, напівнепарна
вена впадає у непарну, а остання - у верхню порожнисту вену. На передній стінці
грудної порожнини розташовані внутрішні грудні вени. Вони супроводжують
однойменні артерії і впадають у плечоголовну вену.
СИСТЕМА
НИЖНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ
Нижня порожниста вена (v. cava inferior) лежить на
задній стінці черевної порожнини, справа від аорти. Вона формується на рівні IV
поперекового хребця при злитті правої та лівої загальних клубових вен,
проходить через діафрагму в грудну порожнину і впадає у праве передсердя. Нижня
порожниста вена має такі притоки: поперекові, нижні діафрагмальні, ниркові, надниркові,
праві яєчкові (яєчникові), печінкові вени. Вени нижньої кінцівки, як і вени
верхньої кінцівки, поділяються на поверхневі та глибокі. До поверхневих
вен належать мала та велика підшкірні (заховані) вени. Мала захована вена
починається із вен внутрішнього краю стопи, піднімається по задній поверхні
гомілки, де в ділянці
підколінної ямки впадає у підколінну вену. Велика захована вена, починаючись від венозного сплетення
тильної поверхні стопи, проходить по медіальній поверхні гомілки та стегна і по
передній поверхні його досягає розтвору захованої вени, де й впадає у стегнову
вену. Глибокі вени нижньої кінцівки на стопі та гомілці попарно суповоджують
однойменні артерії. В підколінній ямці вони, зливаючись, утворюють підколінну
вену. Остання переходить у стегнову вену. Стегнова вена проходить під пахвинною
зв'язкою в черевну порожнину і продовжується у зовнішню клубову вену. Зовнішня
клубова вена на рівні крижовоклубового суглоба зливається із внутрішньою
клубовою веною, яка збирає кров із органів і стінок малого таза, і утворює
загальну клубову вену. Ліва та права загальні клубові вени формують нижню
порожнисту вену.
СИСТЕМА ВОРІТНОЇ
ВЕНИ
Ворітна вена
(печінки) v. portae (hepatis) формується із вен непарних органів черевної порожнини:
шлунка, тонкої і товстої кишок (за винятком відхідникового каналу), селезінки,
підшлункової залози. Основними притоками ворітної вени є
верхня та нижня брижові і селезінкова вени, які зливаються між собою позаду головки підшлункової залози. Ворітна
вена розміщена в товщі печінково-дуоденальної зв'язки позаду печінкової артерії
і загальної жовчної протоки. У складі цієї зв'язки вона проходить у ворота
печінки, де поділяється на праву та ліву гілки, які у паренхімі печінки
розпадаються на дрібні гілки, що дають початок синусоїдним капілярам (див.
"Печінка"). Венозна кров від печінки відтікає у нижню порожнисту вену
по печінкових венах.
КАВО-КАВАЛЬНІ ТА ПОРТО-КАВАЛЬНІ АНАСТОМОЗИ
Притоки
ворітної вени анастомозують з притоками вен, які належать до систем верхньої та
нижньої порожнистих вен, утворюючи так звані порто-кавальні анастомози , які мають практичне значення.
Порто-кавальні анастомози є в ділянці черевної частини стравоходу між коренями
лівої шлункової вени, яка впадає у ворітню вену та стравохідними венами системи
верхньої порожнистої вени. У нижній частині прямої кишки є анастомози між
верхньою прямокишковою веною, яка через верхню брижову вену впадає у ворітну
вену та середньою прямокишковою веною - гілкою внутрішньої клубової артерії
системи нижньої порожнистої вени. В умовах, коли створюються перешкоди току
крові в системі ворітної вени (цироз печінки, перетиснення ворітної вени
пухлиною тощо), кров по анастомозах прямуватиме від стравоходу і прямої кишки у
систему верхньої та нижньої порожнистих вен, що спричинить розширення і
переповнення кров'ю анастомозів. У таких випадках легко виникають кровотечі з
кардіального відділу стравоходу та із прямої кишки. У товщі передньої черевної
стінки, навколо пупка, анастомозують навколопупкові вени, які є притоками
ворітної вени, із верхньою надчеревною веною системи нижньої порожнистої вени.
Утворюється порто-кавальний анастомоз. В умовах
затруднения проходження крові по системі ворітної вени ці анастомози
розширюються, хід вен стає видимим через шкіру. Рисунок розширених, звивистих
вен у навколопупковій ділянці отримав назву "голови медузи". У
ділянці задньої черевної стінки є каво-кавальний анастомоз між поперековими
венами - із системи нижньої порожнистої вени та висхідними поперековими венами,
які дають початок непарній та півнепарній венам.
ЛІМФАТИЧНІ СУДИНИ
Лімфатична
система є частиною судинної системи. Лімфа рухається в напрямку до великих вен
шиї, де потрапляє у венозну кров. Лімфатична система - це розгалужена система
судин із лімфатичними вузлами, які розташовуються по ходу кровоносних судин . Разом з венозною системою лімфатична
система забезпечує всмоктування з тканин води з розчиненими у ній речовинами, а
також колоїдних розчинів, білків, жирів, чужорідних частинок (бактерій,
продуктів розпаду клітин і т.ін.), які не всмоктуються в кровоносні капіляри.
Крім того, у ній відбувається лімфопоез, що має велике значення для
імунологічних реакцій. Лімфатична система починається замкненими ендотеліальними
трубками - капілярами, які утворюють в органах сітки. Капіляри знаходяться в
усіх органах, крім головного і спинного мозку, очного яблука, внутрішнього вуха, епітеліального покриву
шкіри і слизових оболонок, хрящів, паренхіми селезінки, кісткового мозку і
плаценти. Від капілярів починаються лімфатичні судини, які
мають досить багато клапанів. Клапани забезпечують просування лімфи в одному
напрямку. Лімфатичні судини, що йдуть від органів, прямують до регіонарних
лімфатичних вузлів. Судини, що відходять від тонкої кишки, несуть лімфу, яка
містить краплі жиру. Вони надають лімфі білого кольору, тому ці судини назвали
молочними.
Отже, лімфатична система у своєму складі
має: 1) замкнені лімфатичні капіляри, що утворюють в органах сітку; 2)
внутрішньоорганні судини, що виходять з лімфокапілярної сітки і утворюють свою
сітку; 3) вивідні судини, що виходять з органа і перериваються на своєму шляху
у лімфатичних вузлах; 4) великі лімфатичні судини, що вливаються у лімфатичні
стовбури. Розрізняють поперекові,
кишкові, підключичні, яремні та бронхомедіастинальні стовбури. Стовбури
зливаються у дві лімфатичні протоки, які впадають у великі вени шиї. Грудна
протока (ductus thoracicus) утворюється в черевній порожнині внаслідок злиття двох
поперекових стовбурів. Вона проходить через діафрагму,
лежить у задньому середостінні, піднімається в ділянку шиї і впадає у лівий
венозний кут. Ця протока збирає лімфу із нижніх кінцівок, органів і стінок
таза, черевної та лівої половини грудної порожнини, лівої верхньої кінцівки та лівої
половини голови і шиї.
ЛІМФАТИЧНІ ОРГАНИ
Органи,
в яких утворюються і дозрівають лімфоцити, називаються лімфоїдними, а тканина,
яка становить цей орган - лімфоїдною тканиною. До лімфоїдних органів належать:
кістковий мозок, вил очкова (загруднинна) залоза, лімфоїдні групові та
поодинокі вузлики травної та дихальної систем, лімфатичні вузли, селезінка.
Кістковий мозок і вилочкова залоза є центральними органами кровотворення. У
кістковому мозку є стовбурові клітини, які шляхом поділу і перетворень стають
елементами крові: еритроцитами, лейкоцитами, тромбоцитами. Із стовбурових
клітин розвиваються також і клітини імунної системи: лімфоцити та плазмоцити.
Імунна система об'єднує органи та тканини, які захищають організм від генетично
чужорідних клітин чи речовин, що утворюються в організмі або потрапляють в
організм зовні. Органи імунної системи виробляють імунокомпетентні клітини, які
забезпечують імунітет - несприйнятність до речовин з антигенними властивостями.
Центральним органом імунної системи є вилочкова залоза, в якій стовбурові
клітини, що потрапляють сюди із током крові, перетворюються у Т-лімфоцити (див.
розділи "Ендокринні залози", "Гемоцитопоез"). Лімфатичні
вузли (nodi lymphatici) - це утвори різноманітної форми (округлої, овальної,
бобоподібної та ін.), розміром від 1 до 20 мм, які беруть участь у захисних
реакціях організму і регулюють рух лімфи. Лімфатичний вузол з одного боку має
втиснення - ворота, через які в нього входять артерії та нерви,а виходять вени
та виносні лімфатичні судини.
Приносні судини підходять до вузла з його опуклої сторони. Лімфатичний вузол
покритий щільною сполучнотканинною капсулою, від якої відходять перетинки
(трабекули), що ділять вузол на часточки. Паренхіма вузла побудована з кіркової
та мозкової речовин. Лімфоїдна тканина досить чутлива до зовнішніх проявів.
Так, під дією рентгенівських променів лімфоцити швидко гинуть. Селезінка (lien,
splen) належить до лімфоїдних органів. Вона є "кладовищем
еритроцитів", тому що тут відбувається їх розпад. Поряд з печінкою, шкірою
селезінка може накопичувати значну
кількість крові (депо крові). Селезінка розташована
в черевній порожнині у лівому підребер'ї на рівні ІХ-ХІ ребер. У ній розрізняють діафрагмальну та вісцеральну поверхні
(до останньої прилягають шлунок, ліва нирка, хвіст підшлункової залози). На
вісцеральній поверхні знаходяться ворота селезінки - місце входу та виходу
судин і нервів. Селезінка покрита очеревиною з усіх боків (лежить
інтраперитонеально). Під очеревиною знаходиться сполучнотканинна капсула, від
якої всередину органа відходять перетинки (трабекули). Між трабекулами
розташована м'якоть селезінки - пульпа. Пульпа селезінки побудована із
ретикулярної тканини, між петлями якої знаходиться значна кількість лімфоцитів
та еритроцитів. Розрізняють червону та білу пульпу. У червоній знаходяться
еритроцити, лейкоцити, лімфоцити, макрофаги. Біла пульпа утворена лімфоїдними
вузликами, що складаються із лімфоцитів та інших клітин лімфоїдної тканини.
Через кожний вузлик проходить центральна вена.
З усіх органів і тканин кров відтікає у верхню та
нижню порожнисті вени,
які впадають у праве передсердя. Виділяють окремо систему ворітної вени.
Комментарии
Отправить комментарий