Лекція для гр. 2 А ЛС і 2 Б ЛС Тема: «АНАТОМІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ СЕЧОВИХ ОРГАНІВ. МАКРО- ТА МІКРОСКОПІЧНА БУДОВА НИРКИ.»
Лекція для гр. 2 А
ЛС і 2 Б ЛС
Тема: «АНАТОМІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ СЕЧОВИХ ОРГАНІВ.
МАКРО- ТА МІКРОСКОПІЧНА БУДОВА
НИРКИ.»
Мал.1а
Макроскопічна будова нирки
Мал.1б
Мікроскопічна будова нирки
Нирка (геп) - це
парний орган, який знаходиться в поперековій ділянці на задній стінці черевної
порожнини, розташований позаочеревинно. Права та ліва нирки
лежать на рівні XII грудного - І-ІІ поперекових хребців. Права нирка розташована
дещо нижче від лівої.
Зовнішня
будова.
Нирка має бобоподібну форму. В ній розрізняють
опуклу передню поверхнюі плоску заднюю,
заокруглений верхній і гострий нижній кінці, ввігнутий медіальний і опуклий
латеральний краї. На медіальному краї знаходяться ворота нирки, через які в
орган входять ниркова артерія, нерви, а виходять сечовід, ниркова вена,
лімфатичні судини. Всі ці анатомічні утвори формують ниркову ніжку, яка фіксує
орган в певному анатомічному положенні. Крім неї, до фіксуючого апарату
належать: фіброзна оболонка, що прилягає до паренхіми нирки, за нею знаходиться
жирова капсула і ззовні - ниркова фасція, яка має передній та задній листки.
Нирка лежить у м'язовому ложі, що утворене великим поперековим м'язом і
квадратним м'язом попереку. На фронтальному зрізі нирки видно, що в ділянці її
медіального краю знаходиться ниркова пазуха. Вона заповнена судинами, нервами,
жировою клітковиною; крім того, тут є малі та великі чашечки, що відкриваються
в ниркову миску. Паренхіма нирки побудована з кіркової речовини (Мал.1а), що знаходиться по периферії, і
мозкової, яка має вигляд ниркових пірамід. Основами піраміди обернені до
поверхні нирки, а верхівками - в пазуху. Верхівки пірамід з'єднуються по дві
або декілька і утворюють підвищення - сосочки. Всього в нирці є близько 12 сосочків,
кожний з яких має отвори, через які сеча виділяється в малі чашечки. Ниркова
речовина заходить поміж піраміди й утворює ниркові стовпи. Мозкова речовина
заходить в кіркову в ділянці основи пірамід і утворює мозкові промені.
Мікроскопічно нирка являє собою складну трубчасту залозу, трубочки якої мають
назву ниркових (сечових) канальців. Сліпий кінець кожного ниркового канальця у
вигляді двостінної чашечки – капсули клубочка
(Шумлянського-Боумена) - охоплює клубочок кровоносних капілярів і щільно до них
прилягає (Мал.1б).
Це дає можливість воді і речовинам, що розчинені в ній, легко проходити в
порожнину капсули. Клубочок разом з капсулою становить ниркове тільце, яке
знаходиться в кірковій речовині нирки. Структурною морфо-функціональною
одиницею нирки є нефрон (Мал.1б).
Він складається з ниркового тільця, від якого відходить проксимальний відділ
нефрона, петля нефрона (петля Генле), дистальний відділ. Нефрон є місцем
утворення сечі. Дистальні відділи нефрона впадають у збірні трубочки. Ці
канальці лежать у пірамідах і вони виводять сечу в малі чашечки, відкриваючись
на верхівці пірамід. Далі сеча потрапляє у великі чашечки, з них - у ниркову
миску. Миска продовжується у сечовід, а він впадає в сечовий міхур.
Кровообіг
у нирці.
Артеріальну кров до нирки несе ниркова артерія (Мал.1а), яка у воротах ділиться на 4-5
гілок. Кожна гілка кровопостачає певну ділянку, що має назву сегмента. Від цих
гілок відходять міжчасткові артерії, які на межі кіркової та мозкової речовини
утворюють дуги. Від останніх починаються короткі приносні судини, що утворюють
клубочки капілярів. Мал.1б
З кожного клубочка виходять виносні судини,
які навколо канальців формують капілярну сітку. З цієї сітки беруть початок
вени. Вони йдуть поряд із однойменними артеріями, потім зливаються в ниркові
вени, які впадають в нижню порожнисту вену. Отже, в нирці існує дві капілярні
сітки. Кров з артерії потрапляє в капіляри, а потім - знову в артерію. Ця
особливість розгалуження артеріальних судин отримала назву "чудесної сітки"
нирки.
СЕЧОВІД
Сечовід (ureter) - це трубка довжиною близько ЗО см (рис. 8.8, 8.9 підр
Федонюка). Він починається від ниркової миски, йде вниз по
задній черевній стінці і підходить під гострим кутом до дна сечового міхура.
Сечовід має черевну і тазову частини, окремо вирізняють ту його ділянку, що
знаходиться всередині стінки сечового міхура. Стінка сечовода побудована із
слизової, м'язової і зовнішньої сполучнотканинної (адвентиція) оболонок.
М'язова оболонка складається з двох шарів: зовнішнього і внутрішнього (циркулярного).
їх скорочення просуває сечу до сечового міхура.
СЕЧОВИЙ МІХУР
Сечовий міхур (vesica urinaria) - непарний порожнистий орган, який є резервуаром для
сечі. Остання
виводиться з нього через сечівник. Порожній сечовий міхур лежить в порожнині
малого таза за лобковим симфізом і відокремлений від нього шаром пухкої
клітковини (рис. 8.10). При наповненні сечею він піднімається вище лобка. Ззаду
від сечового міхура у чоловіків знаходяться сім'яні міхурці та пряма кишка, а у
жінок - матка і піхва. Зовнішня будова. У сечовому міхурі розрізняють такі
частини: дно (нижня частина), тіло (середня частина), верхівку (верхня,
загострена частина). Очеревиною порожній сечовий міхур покритий
екстраперитонеально, а наповнений, піднімаючись над лобком, піднімає очеревину,
яка покриває його з трьох сторін, залишаючи його передню поверхню непокритою.
Це дає можливість робити прокол сечового міхура через передню черевну стінку,
не заходячи в порожнину очеревини.
Стінка сечового міхура складається з наступних оболонок: слизової, м'язової і
адвентиційної (там, де він не покритий очеревиною). Слизова оболонка утворює
складки (рис. 8.11), які розправляються при наповненні сечового міхура. В його
нижній частині знаходиться внутрішній отвір сечівника. Позаду цього отвору помітний
трикутник міхура, де немає складок. Його верхні кути утворені отворами
сечоводів. М'язова оболонка має три шари, які формують м'яз, що виштовхує сечу.
Циркулярні м'язові волокна навколо сечівника утворюють стискач (сфінктер)
сечового міхура. Сеча із ниркової миски по сечоводах потрапляє у сечовий міхур.
Пересуванню сечі по сечоводах сприяють їх перистальтичні рухи. Утворення сечі
проходить безперервно, а сечовий міхур вивільняється періодично, в міру
наповнення. У ділянці переходу сечового міхура у сечівник знаходяться два
сфінктери. Один із них - це сфінктер сечового міхура, закриває вихід із нього.
Другий сфінктер закриває сечівник. За відсутності сечовипускання сфінктери
закриті, сеча збирається у сечовому міхурі. У нормі в сечоводи сеча не надходить,
оскільки при наповненні міхура м'язовий шар його стінок стискається і закриває
отвори сечоводів. Сечовий міхур іннервується симпатичними і парасимпатичними
нервами. При збудженні симпатичних нервів перистальтика сечоводів підсилюється,
стінки сечового міхура розслаблюються, а стиснення сфінктерів ще більше
підсилюється. Симпатичний відділ нервової системи сприяє накопиченню сечі у
сечовому міхурі, а парасимпатичний відділ - навпаки. Стінки сечового міхура при
збудженні парасимпатичних нервів скорочуються, сфінктер розслаблюється,
відбувається сечовипускання. Сечовипускання - рефлекторний акт, який
починається із подразнення барорецепторів сечового міхура при розтягненні сечею
його стінок. Подразнення від барорецепторів по аферентних нервах передається до
центру сечовипускання у крижовому відділі спинного мозку. Звідси по
парасимпатичних нервах подразнення переходить до сечового міхура, викликаючи
сечовипускання. Спінальний центр регулюється вищими відділами центральної
нервової системи: кора великих півкуль і середній мозок гальмують, а задній
відділ гіпоталамуса стимулює його активність. Стійкий кортикальний контроль
сечовипускання формується під кінець другого року життя дитини.
Мал.1а
Макроскопічна будова нирки
Комментарии
Отправить комментарий