22.10

 

Лекція з теми: «Показники народжуваності в Україні»

 

 Народжуваність в Україні, станом на 2017 рік, дорівнює 10,3 ‰ (189-те місце у світі)^[1]. 2012 року середній коефіцієнт народжуваності становив 11,4 ‰ (народжень на 1000 осіб). Народжуваність у сільській місцевості є традиційно вищою — 12,6 ‰ проти 10,9 ‰ у міських поселеннях^[27]. Найвищий коефіцієнт народжуваності спостерігається у західних областях — Рівненській (15,9 ‰), Закарпатській (15,1 ‰), Волинській (14,8 ‰). 2012 року найбільша народжуваність в Україні була зафіксована на півночі Рівненської області: у Рокитнівському (25,8 ‰), Володимирецькому (22,5 ‰) та Березнівському (22,0 ‰) районах. Найнижчий коефіцієнт народжуваності спостерігається у північних та східних областях: Чернігівській (9,4 ‰), Луганській (9,6 ‰), Сумській (9,7 ‰), Донецькій (9,8 ‰). 2012 року найнижча народжуваність в Україні була зафіксована у деяких сільських районах лівобережних областей та в містах Донбасу (менш як 8 ‰).

У 2014 році в Україні^[7] померло 632,3 тис. осіб, що становить 14,7 випадків на 1000 осіб. У регіонах показник смертності коливався від 10,4 на 1000 у Києві до 19,2 у Чернігівській області. Найвищі показники смертності характерні для північно-східних районів Чернігівської та Сумської областей, де найбільш виражений процес старіння населення і де коефіцієнт смертності перевищує 25 осіб на 1000.^[4]

Смертність сільського населення перевищує смертність міського населення. У 2012 р. середній коефіцієнт смертності у містах був на рівні 13,1 випадків на 1000 осіб (від 9,5 у Рівненській області до 15,8 у Донецькій), тоді як у селах коефіцієнт смертності дорівнював 17,7 осіб на 1000, від 12,1 у Закарпатській області до понад 27,2 у Чернігівській області^[8]

Найнижча смертність (менш як 8 — 8 випадків на 1000 осіб) традиційно фіксується у містах Вараш, Теплодар, Нетішин, Южноукраїнськ, Енергодар, які характеризуються низькою питомою вагою населення старшого віку.

Алкогольне отруєння — одна з найпоширеніших причин передчасної смерті українців. Згідно з даними статистики, українці частіше вмирають від отруєння алкоголем і викликаних алкоголізмом хвороб, ніж гинуть в ДТП.

Ризик для чоловіка померти у віці до 60 років — 40 %. Розглянувши долю 100 000 новонароджених українців: За статистикою, 790 осіб помруть у віці до одного року. 10 000 українців не доживуть до 35 років, і 25 000 — до 60 років. З цих 100 000 вісьмох погубить туберкульоз, двоє помруть від наслідків ВІЛ, 184 — від онкологічних захворювань, 16 осіб погубить алкоголь, 12 розіб'ються в ДТП, п'ятеро людей потонуть. Крім того, 12 осіб покінчать життя самогубством. ^[9]

Практично кожен другий чоловік не має шансів дожити до 65 років, а у жінок ймовірність дожити до 65 років дорівнює 77,3 %.^[10] Впродовж останніх років спостерігалося повільне зменшення для чоловічої статі ймовірності дожити до цього віку (2001 р. – 48,8 %, 2005 р.– 45,5 %).^[10] У 2006 р. ймовірність для чоловіків померти до досягнення 65-річного віку практично дорівнювала 1/2.^[10] Надсмертність чоловіків зростає з віком і в результаті цього у групі населення, які у 2006 році досягли межі 65 років, чоловіків стало менше на 1,3 млн, ніж жінок такого віку.^[10] Саме за рахунок надсмертності чоловіків у молодому і середньому віці зросла частка одиноких жінок та вдів.

Більше 90% смертей в Україні спричинені неінфекційними захворюваннями.^[11]

З початку року в Україні померло 287 010 осіб. Про це повідомляє Державна служба статистики.

Порівняно з минулим роком смертність скоротилася на 17 320 осіб. За січень-червень 2019 року померло 304 330 осіб.

Окрім того, з початку 2020 року в Україні народилося 139 134 осіб (минулого року - 149 549), а міграційний приріст склав 7 598 осіб (минулого року - 11 643).

Раніше повідомлялося, що чисельність населення України на 1 червня склала 41 млн 762 тис. 100 осіб. Згідно з даними, чисельність населення в Україні протягом січня-червня 2020 року скоротилася на 140,3 тис. осіб.

Окрім того, суттєвим залишається перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених: на 100 померлих - 48 живонароджених.

Тривалість життя в Україні зросла, але все ще лишається найнижчою в Європі, констатує представниця Інституту соціології НАНУ Ольга Іващенко. Крім того, вона вказує на найбільшу в Європі різницю в тривалості життя чоловіків і жінок – жінки тепер живуть в середньому 77 років, чоловіки – 67.

Загальний коефіцієнт смертності - відношення кількості померлих протягом року до середньорічної чисельності населення. Розраховано на 1000 осіб наявного населення. Коефіцієнт смертності дітей у віці до 1 року - відношення кількості померлих дітей у віці до 1 року до кількості народжених живими. Розраховано на 1000 осіб

Загальна захворюваність населення оцінюється за показниками поширення хвороб, первинної захворюваності та інвалідності. У 2015 році первинна захворюваність населення України за всіма класами хвороб складала 62,8 тис. хворих на 100 тис. населення. Традиційно найбільше вперше зареєстрованих випадків захворювань населення було в м.Києві, Дніпропетровській та Івано-Франківській областях (понад 80 тис. хворих на 100 тис. населення).

Для показника первинної захворюваності населення України у період 2001-2015 років була характерна така динаміка: зростання на 6% до 2010 року та скорочення у 2010-2015 роках на 13%. Слід зазначити, що у зв’язку з тимчасовою окупацією АР Крим та проведенням антитерористичної операції на сході країни, дані з вищезазанчиних регіонів або відсутні (АР Крим), або неповні (Донецька та Луганська області), тому не можуть бути використані при аналізі в динаміці за останні роки.

У структурі первинної захворюваності в Україні найбільшу частку мають хвороби органів дихання – понад 44%. Найвищі показники Захворюваність і здоров’я населення в Україні: суспільно-географічний вимір 82 захворюваності населення на хвороби органів дихання характерні для м. Києва, Львівської, Івано-Франківської та Київської областей (більше 35 тис. хворих на 100 тис. населення). На хвороби нервової системи та органів чуття припадає понад 11% первинної захворюваності.

Структури розподілу рейтингових місць за показником первинної захворюваності міського та сільського населення відрізяються. Перше місце в обох структурах займають хвороби органів дихання. У сільській місцевості на другому місці – хвороби системи кровообігу, на третьому – травми та отруєння. У містах друге місце посідають хвороби сечостатевої системи, третє – хвороби системи кровообігу.

Іінвалідність населення . Одним із індикаторів стану здоров’я є інвалідність населення, що визначається як соціальна недостатність унаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров’я і потребує соціального захисту та допомоги. За період 2001- 2015 років кількість інвалідів з вперше встановленим діагнозом постійно характеризувалася стрибкоподібною тенденцією у напрямку скорочення і за зазначений період скоротилася на четверту частину. Основними причинами набуття інвалідності у населення в Україні є: хвороби системи кровообігу (понад 22% інвалідів), злоякісні новоутворення (22%), хвороби кістково-м’язової та сполучної тканин (понад 11%), травми, отруєння та ряд інших зовнішніх причин (11%).

Фізичний розвиток дитини - це комплекс морфофункціональних характеристик для забезпечення фізичної дієздатності, виконання фізичних, навчальних і трудових навантажень відповідно до морфофункціональних можливостей школярів різного віку і статі. Оскільки дитина перебуває у стані постійного росту тотальних розмірів тіла та розвитку його функцій, фізичний розвиток відображає динаміку процесу. Тому фізичний розвиток слід розглядати як процес обумовлених вікових змін тотальних розмірів тіла, його пропорцій, зовнішнього статусу та функцій.

Гармонійність включає взаємозв'язок антропометричних та функціональних показників фізичного розвитку дитини в конкретний період розвитку, надає повноцінне уявлення щодо порушень стану її здоров'я та дозволяє своєчасно прийняти рішення щодо забезпечення її повноцінним харчуванням та гігієнічної оцінки шкідливих факторів 

Найпоширеніший метод оцінки фізичного розвитку дітей - це метод оцінки антропометричних параметрів за статевовіковими шкалами регресії, який враховує три основні показники фізичного розвитку: довжину тіла, масу тіла та окружність грудної клітки, а також співвідношення між цими показниками у процесі росту і розвитку дитини.