22.10

 

ЛЕКЦІЯ З ТЕМИ:

 «Вступ. Анатомія людини як біологічна дисципліна. Вчення про тканини (епітеліальні та сполучні)»

 План :

1.      Х-ка предмету

2.      Внесок вчених (А. Вєзалій, с.10, М.І. Пірогов 11-12, Вол. Олексі Бец 12, Вол Петр Воробйов) Держава, період, внесок

3.      Вчення про тканини (епітеліальні та сполучні)

           Анатомія - це наука про форму і будову організму людини і його складових - органів та систем, а також про їх розвиток

Анатомія та її зв'язок з іншими дисциплінами Анатомія є складовою частиною науки морфології. До морфології належать також гістологія (наука про тканини), цитологія (наука про клітину), ембріологія (наука про розвиток зародка). Розрізняють анатомію описову (опис органів, які вивчали під час розтинів трупів), системну (вивчення організму за системами - кісткова, м'язова, внутрішні органи тощо), топографічну (вивчення взаємозв'язків між органами в певній ділянці тіла)

Основним методом дослідження в нормальній анатомії є розтин і препарування. В сучасній анатомії застосовують багато інших методів дослідження з використанням сучасної оптики, рентгенівських променів, пластичних матеріалів та досягнень хімії і фізики. Нормальну анатомію вивчають за системами (приклади)

             наука про тканини - гістологією, яка вивчає закономірності будови і розвитку тканин та органів, а також з наукою про клітину - цитологією. Остання досліджує закономірності будови, розвитку і діяльності клітин, з яких побудовані тканини й органи. Ембріологія вивчає розвиток зародка. Із винаходом електронного мікроскопа виникла можливість досліджувати субмікроскопічні структури і навіть молекули живої матерії, що є об'єктом вивчення хімії. На межі цитології й хімії розвинулась нова наука - цитохімія. Отже, анатомія, гістологія, цитологія та ембріологія разом становлять науку про форму, будову і розвиток організму, яка має назву морфологія.

                       Людина є вищим продуктом розвитку живої матерії. Тому, щоб зрозуміти її будову, необхідно користуватися даними біології- науки про закони виникнення і розвитку живої природи. Як людина є частиною живої природи, так і наука, що вивчає її будову, тобто анатомія, є складовою біології.

Загальна характеристика та класифікація тканин Тканина- це сформована в процесі філогенезу система організму, що складається із клітин і неклітинних структур, які мають спільне походження, будову та функції. Структурними компонентами тканин є клітини, клітинні похідні (симпласт, синцитій, постклітинні структури) та міжклітинна речовина. Клітини - головні елементи будь-якої тканини, які зумовлюють їх основні властивості. Постклітинні структури - похідні клітини, які в ході свого розвитку втратили окремі компоненти клітин (ядро, деякі органели), але набули ряд властивостей, які необхідні їм для виконання спеціалізованих функцій. До постклітинних структур у людини відносять еритроцити і тромбоцити (формені елементи крові), рогові лусочки епідермісу, волосся та нігті. Симпласт - багатоядерна структура, що складається з великого об'єму цитоплазми з численними ядрами. Вона утворюється внаслідок злиття клітин або поділу ядер без поділу цитоплазми клітини. Прикладом симпласту може бути скелетне м'язове волокно. Синцитій - структура, яка сформована внаслідок незавершеного цитокінезу при поділі клітин (розвиток чоловічих статевих клітин, пульпа емалевого органа). Міжклітинна речовина складається з основної речовини та волокон (колагенові, еластичні, ретикулярні). Основна речовина за фізико-хімічним станом являє собою гель певної в'язкості та складу і може бути мінералізована (скелетні тканини). Зазвиай це елементи сполучної тканини.

. Розрізняють наступні морфо-функціональні типи тканин: 1) епітеліальна; 2) тканини внутрішнього середовища (сполучна, кров і лімфа); 3) м'язова; 4) нервова.

ЕПІТЕЛІАЛЬНА ТКАНИНА Епітеліальна тканина знаходиться на поверхні, на межі із зовнішнім середовищем. Вона вкриває тіло (епідерміс шкіри) і вистеляє слизові оболонки внутрішніх органів, а також утворює більшість залоз. Епітеліальну тканину поділяють на дві великі групи: покривний епітелій і залозистий епітелій

Покривний епітелій Морфологічна класифікація покривного епітелію залежить від кількості шарів та форми клітин. Тому, перш за все, епітелій поділяють на одно- та багатошаровий. В одношаровому епітелії всі клітини розташовані на базальній мембрані. У багатошаровому на базальній мембрані лежить лише нижній базальний шар епітеліоцитів, а клітини, що розташовані вище, втрачають контакт із нею. Одношаровий епітелій поділяють на однорядний та багаторядний, а однорядний, в свою чергу, за формою клітин буває плоским, кубічним, призматичним. В однорядному епітелії всі клітини мають однакову форму і розмір, а їх ядра розташовуються на одному рівні. У багаторядному епітелії внаслідок різних видів, розмірів і форм клітин їх ядра лежать на різних рівнях, але всі епітеліоцити контактують з базальною мембраною Батошаровий епітелій поділяється на плоский незроговілий, плоский зроговілий та перехідний.

 Залозистий епітелій  Залозистий епітелій складається із залозистих клітин - гландулоцитів. Це спеціалізовані клітини, що пристосовані до синтезу, накопичення і виведення секрету. Розрізняють залози внутрішньої секреції - ендокринні і залози зовнішньої секреції- екзокринні, відповідно, гландулоцити поділяють на ендокриноцити та екзокриноцити. Ендокринні залози становлять ендокринну систему, яка разом із нервовою системою регулює і координує роботу органів усього організму. Характерним для них є те, що свої секрети (гормони) вони виділяють безпосередньо в кров. До таких залоз належать  щитоподібна ….статевих залоз. Екзокринні залози мають кінцеві секреторні відділи та вивідні протоки. Свій секрет вони виділяють у порожнини (наприклад, у порожнину шлунка) або на поверхню епітеліального пласту. За способом виділення секрету із клітини залози поділяють на три типи: мерокринові, апокринові і голокринові . При мерокриновому типі секреції залозисті клітини не руйнуються. До мерокринових залоз належать: слинні залози, підшлункова залоза, більша частина потових залоз та ін. При апокриновому типі секреції апікальна частина клітини відокремлюється від неї разом із секретом. Прикладом апокринових залоз є молочні та потові залози пахвових ділянок. (…апекс…)При голокриновій секреції руйнується вся клітина. Прикладом голокринової залози є сальна залоза шкіри.

За формою секреторних протоків залози поділяються на трубчасті, альвеолярні та трубчастоальвеолярні. ….

СПОЛУЧНА ТКАНИНА

Сполучна тканина об'єднує велику групу тканин, які розвиваються із мезенхіми. Морфологічно вона характеризується добре розвиненою міжклітинною речовиною, яка складається з волокнистих структур та основної речовини.

Сполучна тканина поділяється на волокнисту сполучну тканину, скелетну (хрящова, кісткова) та сполучну тканину із спеціальними властивостями. До останніх належать: ретикулярна, жирова, пігментна та слизова тканини.

Та виконує ряд важливих функцій: механічну, опорну та формоутворювальну - вони формують капсулу і строму багатьох органів, зв'язки, сухожилки, хрящі, кістки; захисну, що здійснюється шляхом механічного захисту, фагоцитозу та вироблення імунних тіл; пластичну, що виражається в активній участі в процесах регенерації, загоєнні ран; трофічну, яка пов'язана з регуляцією живлення клітин та їх участю в обміні речовин; гомеостатичну- підтримання постійності внутрішнього середовища організму.

Щільна волокниста сполучна тканина вирізняється високим вмістом волокон (переважно колагенових) та низьким вмістом аморфного компонента у складі міжклітинної речовини. Серед незначної кількості клітин переважають фіброцити. Оформлена щільна волокниста сполучна тканина знаходиться у складі фіброзних мембран, зв'язок, сухожилків. Неоформлена щільна волокнистої сполучної тканини може слугувати сітчастий шар дерми шкіри.

Скелетні сполучні тканини включають: хрящові та кісткові тканини, Існує три види хрящової тканини, які відрізняються один від одного в основному будовою міжклітинної речовини: 1) гіаліновий хрящ; трахеї, бронхів, у хрящах носа, в метаепіфізарних пластинках росту кісток і покриває поверхні суглобів. 2) еластичний хрящ; складі вушної раковини, зовнішнього слухового проходу, хрящів гортані. 3) волокнистий хрящ формує міжхребцеві диски.

овпчиків. Кісткова тканина - це спеціалізований тип сполучної тканини, особливістю якої є високий ступінь мінералізації міжклітинної речовини (до 70 % неорганічних сполук, серед яких найбільше солей кальцію). Кісткову тканину складають клітини (остеобласти, остеоцити, остеокласта) та міжклітинна речовина (осеїн)

Сполучна тканина зі спеціальними властивостями поділяється на

-ретикулярну, утворює систему органів кровотворення (кістковий мозок, селезінка, лімфатичні вузли) і складає мікрооточення для формених елементів.

- жирову, Розрізняють білу та буру жирову тканину. Біла розташована під шкірою, у сальнику. для покриття енергетичних затрат організму і виконує амортизаційну функцію. Бура жирова тканина зустрічається у новонароджених. її функція - участь у терморегуляції.

 -пігментну. Пігментна тканина складається зі скупчення пігментних клітин – меланоцитів. Вона представлена ділянками шкіри навколо сосків, у судинній та райдужній оболонках ока; родимих плямах. У зв’язку з високим вмістом меланіну, який може поглинати ультрафіолетові промені, пігментні- захист від УФ