2А/л 12.05.22 Периферична нервова система»

 

12.05.22  гр. 2 А ЛС

 

          Тези до лекції з теми:        «Периферична нервова система»

 

Це — частина нервової системи, представлена нервами, що з'єднують ЦНС із сенсорними органами, рецепторами та афекторами (м'язами та залозами) та об'єднує їх у взаємодії. Периферична нервова система складається зі всіх інших нервів і нейронів, які не лежать в межах центральної нервової системи (ЦНС). Переважна більшість нервів (які фактично є аксонами нейронів) належить ПНС.

Периферична нервова система у людини включає у себе 31 пару спинно-мозкових нервів і 12 пар черепних нервів, що прямують від спинного та головного мозку до периферії.

Периферична нервова система поділяється на соматичну нервову систему і автономну нервову систему.

В свою чергу автономна НС поділяється на симпатичну і парасимпатичну НС. Симпатична НС і парасимпатична НС взаємопов'язані між собою і є «антагоністами» за механізмом впливу: перша стимулює роботу органів — інша гальмує.

Черепні нерви, черепно-мозкові нерви (лат. nervi craniales) — нерви, що починаються безпосередньо у головному мозку. Більшість підручників з анатомії вказують на те, що в людини дванадцять пар черепних нервів, хоча, враховуючи і термінальний нерв, у людини наявні тринадцять пар черепних нервів: перші три відходять від переднього мозку, решта десять — від стовбура. У різних хребетних кількість черепних нервів може різнитися.

12 пар черепних нервів разом з парою термінальних нервів та 31 парою спінальних нервів складають периферичну нервову систему.

Черепні нерви позначаються римськими цифрами починаючи із найбільш рострального до найбільш каудального, крім того, кожен із них має власну назву, що відбиває його розміщення або функцію.

Всі черепні нерви, крім блукаючого, іннервують голову та шию. Блукаючий нерв іннервує ще й органи грудної та черевної порожнин. При пошкодженні черепних нервів функції, які вони забезпечують, погіршуються або зникають.

Спинномозкові нерви (лат. nervi spinales) разом з черепно-мозковими (черепними) нервами складають периферичну нервову систему людини.

У хребтовому каналі залягає спинний мозок, який в шийному відділі переходить в головний мозок, а в поперековому закінчується на рівні L1-L2 хребців, утворюючи кінський хвіст (пучок корінців спинного мозку). Спинний мозок зі своїми корінцями є основною ланкою в структурі проведення нервових імпульсів від органів до головного мозку і назад. Зовнішнє здавлювання спинного мозку або корінця призводить до різних провідникових порушень — від болів до повного знерухомлення нижче рівня ураження спинного мозку.

Існує 31 пара нервів, які відходять симетричними парами по обидва боки спинного мозку: 8 пар шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий. Складаються з передніх корінців (аксонів рухових нейронів) і задніх (аксонів чутливих нейронів). Скупчення тіл цих нейронів утворюють спинномозкові вузли. Кожен нерв виходить із міжхребцевого отвору і розгалужується на дві гілки: спинну (тонку) та черевну (товсту). Спинні гілки іннервують шкіру і м'язи потилиці і спини, а також шкіру сідничної ділянки. Черевні гілки (за винятком ІІ -ХІ грудних нервів) об'єднуються і утворюють сплетіння: шийне, плечове, поперекове та крижове. Черевні гілки грудних нервів йдуть симетрично в міжреберних проміжках. Спинномозкові нерви формуються за рахунок нервових волокон передніх і задніх корінців, що відходять від спинного мозку.

За допомогою спинномозкових нервів відбуваються рухи частин тіла (довільні і мимовільні), а також чуття шкіри.

Зони чутливості. Поверхню шкіри можна поділити на зони — дерматоми. Вони іннервуються спинномозковими нервами. Невропатологи використовують голки та бавовняні китиці для визначення ділянок ушкодження нервів. Відсутність чутливості може свідчити про ушкодження далеко від досліджувальної ділянки.

Дерматоми. Дерматоми тулуба, з яких кожен іннервується відповідною парою спинномозкових нервів, розміщені приблизно горизонтально, тоді як на кінцівках вони поздовжні. Оскільки дерматоми дещо перекривають один одного, корінцева іннервація за допомогою дерматомних карт може бути визначена лише приблизно.